Операція "Френтік"

Операція "Френтік" - кодова назва спільної радянсько-американської військово-повітряної операції, яка була проведена в 1944 році. Вона стала прикладом рідкісної на той час військової співпраці між США, Великою Британією та Радянським Союзом і передбачала використання радянських аеродромів для стратегічних бомбардувань територій, окупованих нацистською Німеччиною.

Передумови

На початку 1944 року стратегічна ситуація в Європі різко змінилася на користь антигітлерівської коаліції. Союзники активізували наступальні операції, а стратегічна авіація США та Великої Британії дедалі більше впливала на ослаблення військово-промислового потенціалу нацистської Німеччини. Масовані бомбардування заводів, залізничних вузлів і нафтопереробних підприємств стали одним із ключових інструментів ведення війни, завдаючи серйозного удару по тиловій інфраструктурі ворога.

Водночас дальність польоту бомбардувальників обмежувала можливості союзної авіації. Бази у Великій Британії та Італії дозволяли завдавати ударів по більшій частині Німеччини, проте низка стратегічно важливих об’єктів у Східній та Південно-Східній Європі залишалася важкодоступною. Це спонукало американське командування шукати нові підходи до організації повітряних операцій. В результаті було прийнято рішення застосувати так звані "човникові" бомбардування. Ідея полягала в тому, що після виконання бойового завдання літаки не поверталися на свої вихідні бази, а приземлялися на аеродромах союзників, де проходили дозаправку та технічне обслуговування, після чого виконували зворотний рейс і продовжували нові бойові завдання. Така схема значно розширювала радіус дії авіації та ускладнювала роботу німецької протиповітряної оборони.

Також варто підкреслити, що важливим можна сказати навіть головник кроком для проведення таких бомбардувань стала Тегеранська конференція 1943 року, де керівники СРСР, США та Великої Британії обговорювали координацію військових зусиль. Під час особистої зустрічі президент США Ф. Рузвельт зазначив Й. Сталіну: "Я сподіваюся, що вдасться швидко розробити ці заходи". Сталін зрештою дав згоду, що стало ключовим сигналом для початку підготовки спільної операції.

Після досягнення згоди союзники розпочали організаційні та підготовчі заходи до виконання операції, яка отримала кодову назву "Френтік" (Frantic — "несамовитий"). На Заході її також іноді називали "Frantic Joe" ("Несамовитий Джо"), оскільки Сталіна англомовні союзники жартівливо називали Джо через англійську форму імені Йосип. Ще одна версія назви — Операція "Титанік", яка фігурує у деяких джерелах.

Таким чином, операція "Френтік" стала поєднанням військових інновацій та політичної згоди між союзниками, що відкривало нові можливості для стратегічних авіаційних ударів на східноєвропейському театрі воєнних дій.

Вибір аеродромів та їх підготовка

Для успішного проведення операції "Френтік" одним із ключових завдань стало визначення радянських аеродромів, здатних приймати важкі американські бомбардувальники та забезпечувати їх повноцінне технічне обслуговування. Основними критеріями відбору були вигідне географічне розташування, достатня довжина злітно-посадкових смуг, наявність необхідної інфраструктури та відносна безпека від безпосередньої близькості до лінії фронту.

Схема району дій операції "Френтік"

В результаті було обрано авіаційний вузол у Полтавській області, який об’єднував аеродроми Полтава, Миргород і Пирятин. Ці майданчики забезпечували можливість посадки та зльоту важких бомбардувальників B-17 "Flying Fortress" та винищувачів супроводу P-51 "Mustang", а також створювали умови для організації технічного обслуговування, дозаправки та відпочинку екіпажів. Важливою перевагою Полтави було її стратегічне розташування на приблизно рівній відстані від Британських островів і Італії, що забезпечувало гнучкість у плануванні вильотів.

Сама підготовка аеродромів здійснювалася у стислі строки та вимагала значних зусиль з боку радянських інженерних і тилових підрозділів. Було подовжено й укріплено злітно-посадкові смуги, збудовано стоянки для літаків, склади пального та боєприпасів, а також допоміжні службові приміщення. Особлива увага приділялася маскуванню аеродромів і техніки з повітря, що мало на меті знизити ризик виявлення німецькою авіацією.

Перший B-17 сідає на аеродром Полтави

Також важливим аспектом стало налагодження ефективної взаємодії між радянським персоналом і американськими авіаційними частинами. Було створено спільні координаційні групи з перекладачами та узгоджено технічні стандарти обслуговування літаків. Водночас відмінності у підходах до організації протиповітряної оборони та охорони аеродромів згодом виявилися одним із чинників, що вплинули на перебіг операції.

Американські B-17 і радянські Як-9

Хід операції

Активна фаза операції "Френтік" розпочалася в червні 1944 року після завершення підготовки радянських аеродромів і прибуття перших підрозділів американської авіації. Для організаційних цілей американці присвоїли номери базам Полтавського авіаційного вузла: Полтава — 559, Пирятин — 560, Миргород — 561. Безпосередньо в бойових вильотах брали участь американські підрозділи, тоді як радянська сторона забезпечувала базування, інженерну підготовку аеродромів, протиповітряну оборону, охорону та логістичне забезпечення.

Головну роль у проведенні операції відігравали частини 8-ї повітряної армії та 15-ї повітряної армії США. Літаки вирушали зі своїх баз у Великій Британії і Італії з бомбами на борту, долітали до визначених цілей у Німеччині та сусідніх країнах, після чого приземлялися на радянських аеродромах для дозаправки, технічного обслуговування та відпочинку екіпажів. А зворотні вильоти дозволяли продовжувати удари по противнику, підтримуючи високий темп операції.

B-17 пролітають над Східною Європою

Загалом операція складалася з кількох етапів, позначених "Френтік-1", "Френтік-2", "Френтік-3" і до "Френтік-7". Кожен етап мав конкретні маршрути, цілі та аеродроми для базування. Перші рейди, що почалися 2 червня 1944 року о 6:55, передбачали перевірку ефективності концепції "човникових" бомбардувань та відпрацювання взаємодії союзників. Перші літаки з авіабаз Італії пролетіли через Адріатичне море та здійснили наліт на угорський залізничний вузол у Дебрецені, після чого приземлилися на аеродромах Полтавщини.

У наступних етапах масштаби операції були розширені, а цілі доповнені транспортними вузлами, авіаційними підприємствами та об’єктами паливної інфраструктури. Водночас проявилися слабкі сторони операції, зокрема недостатній рівень протиповітряної оборони аеродромів. Найбільш критичним моментом став нічний наліт німецької авіації на аеродром у Полтаві в червні 1944 року, під час якого було знищено значну кількість американських літаків, запасів пального та авіаційного майна. Після цього інтенсивність операції суттєво знизилася. Частину літаків передислокували, а заходи безпеки на аеродромах посилили. Попри це повністю усунути виявлені проблеми не вдалося, що вплинуло на перебіг і масштаби операції. У другій половині 1944 року, на тлі змін стратегічної ситуації на фронтах і зростання політичної напруженості між союзниками, операцію "Френтік" було поступово згортано, а її активна фаза завершилася у вересні 1944 року.

Радянські солдати та американські авіатори

Підсумки

Підсумовуючи можна зазначити що дана операція стала наочним прикладом прагнення союзників до тісної координації та пошуку нових форм взаємодії в умовах глобального конфлікту, навіть попри наявні політичні й військові розбіжності. Вона продемонструвала, що спільні зусилля можуть забезпечити реалізацію складних стратегічних задумів, які були б неможливі окремо. А застосування концепції "човникових" бомбардувань дозволило тимчасово розширити радіус дії стратегічної авіації, завдавати удари по важливих об’єктах противника, що раніше були поза досяжністю союзних літаків, і підтримувати високий темп ударів на кількох напрямках одночасно.

Додатковий матеріал звятий з джерела - https://mirgorod.holocaustmuseum.info/, https://zmist.pl.ua/ та https://www.nationalmuseum.af.mil/