Операція "Старлайт"

Операція "Старлайт" - військова, наступальна операція, проведена корпусом морської піхоти США під час В'єтнамської війни.

Передумови

У середині 1965 року військово-політична обстановка в Південному В’єтнамі помітно ускладнилася. Підрозділи Національного фронту визволення Південного В’єтнаму (В’єтконгу) активізували бойову діяльність проти урядових сил і підрозділів США, які почали розгортатися в регіоні. Особливе занепокоєння викликала концентрація сил В’єтконгу в прибережній зоні провінції Куангнгай, неподалік американської авіабази Чулай.

За даними розвідки, підрозділи 1-го полку В’єтконгу готували наступальні дії проти цієї бази. З метою упередження можливого удару американське командування ухвалило рішення здійснити превентивну наступальну операцію із залученням значних сил морської піхоти, яка отримала назву "Старлайт".

Операція "Старлайт" (у низці джерел також відома як Battle of Van Tuong) стала першою масштабною наступальною операцією американських військ у В’єтнамі. Вона була підготовлена у стислі терміни та передбачала застосування комбінованих сил. З американського боку в бойових діях брали участь підрозділи 7-го полку морської піхоти 1-ї дивізії морської піхоти США загальною чисельністю близько 5500 військовослужбовців, які діяли за підтримки корабельної артилерії ВМС США та тактичної авіації. А противником виступали частини 1-го полку В’єтконгу чисельністю орієнтовно 1500 – 2000 бійців, добре обізнаних із місцевістю та досвідчених у веденні партизанських і позиційних бойових дій.

Хід операції

Сама операція розпочалася 18 серпня 1965 року. Американські підрозділи здійснили одночасну висадку морського десанту на узбережжі поблизу села Ван Тионг і повітряне десантування в тилу противника за допомогою вертольотів. Така комбінація дій була спрямована на охоплення сил В’єтконгу та обмеження їхніх можливостей для організованого відходу. Бойові зіткнення швидко набули напруженого характеру. Підрозділи В’єтконгу вели стійку оборону, широко використовуючи підготовлені позиції, систему тунелів і особливості місцевого рельєфу. У відповідь морська піхота США задіяла артилерію і авіаційну підтримку для нейтралізації виявлених вогневих точок. Особливо складними виявилися бої в районах висоти 43 та села Анкуонг. Але завдяки скоординованому застосуванню вогневих засобів і маневру підрозділам морської піхоти вдалося поступово вибити противника з займаних ним позицій. До кінця дня 18 серпня підрозділи В’єтконгу відступили, очевидно, знайшовши пролом в кільці оточення, а сама операція завершилася 24 серпня.

Підсумки

З воєнної точки зору операція засвідчила результативність поєднання десантних і наступальних дій, а також підтвердила належний рівень підготовки й бойової спроможності підрозділів морської піхоти США. Водночас події показали, що противник зберігав здатність до організованого та наполегливого опору навіть в умовах суттєвої вогневої переваги з боку американських сил.

Під час операції втрати морської піхоти США становили близько 50 загиблих військовослужбовців. Втрати з боку В’єтконгу, за різними оцінками, сягали приблизно 600 осіб загиблими. Також операція набула значного резонансу, оскільки стала першою масштабною наземною операцією В’єтнамської війни за безпосередньої участі військ США.