top of page
  • Фото автораgegure

F-16 Fighting Falcon. Майбутнє бойової авіації України.

Автор: ukrainian.avenger

F-16 Fighting Falcon (Бойовий Сокіл) це легкий одномоторний багатоцільовий літак четвертого покоління. В авіаційній спільноті, його часто називають літаком завоювання переваги на ринку. Воно й не дивно. Починаючи з 1976 року понад 4 600 таких “соколів” зійшли з конвеєрів в США та в інших країнах. Відносно малий цінник, дешева та проста експлуатація зробили його найпопулярнішим літаком четвертого покоління, яким він залишається й по сьогодні. Як завжди, я розповім вам про його характеристики, цікаві факти та історію створення. З неї ми й почнемо. В 70 х роках ВПС США активно шукали заміну своєму зоопарку літаків яких було багато, все це мало ремонтуватися, а досвід війни у В’єтнамі показав що потрібен літак для ближнього бою, оскільки тоді ракети не могли вирішити усі можливі виклики під час повітряного бою. До всього цього долучилося й СРСР яке взяло на озброєння надзвуковий перехоплювач МиГ-25, на що США, по класиці Холодної Війни, мали відповісти. Відповідь була потужною. США представили надсучасний, на той момент, винищувач F-15 Eagle. Так, стоп. А де ж F-16? Все просто, тоді цього літака не мало б існувати. Всі завдання мав виконувати F-15 який би замінив таких ветеранів як F-104 та F-4. Проте, як це часто буває, в Пентагоні зрозуміли що закупити F-15 у потрібних кількостях для закриття усіх потреб не вийде. Потрібен новий літак який буде дешевшим та зможе працювати разом з F-15 або й повністю заміняти його. В 1971 році запустили програму LWF- Lightweight Fighter (Легкий Винищувач). Вимоги були наступні - це мав бути літак для повітряного бою днем, з вагою не більше 9,100 кг, з високим кутом атаки та мав могти вести бої на висотах від 9000 до 12 000 метрів. В 1972 році п'ять компаній взяли участь в програмі - Boeing, Vought, Lockheed, General Dynamics та Northrop. Останні дві стали фіналістами та отримали $37.9 млн та $39.7 млн на створення YF-16 та YF-18 відповідно. Обидва прототипи здійснили свій перший політ в 1974 році, але YF-16 піднявся в небо вперше через несправність, до того ж незаплановано. 20 січня 1974 YF-16 проходив швидкісні випробування. При набиранні швидкості літак втратив контроль та почав розхитуватися після чого зачепив злітну смугу закінцівкою крила та хвостовим горизонтальним стабілізатором. Пілот, щоб уникнути катастрофи, дав двигуну максимальну тягу та набрав висоту. Після шести хвилин прототип успішно приземлився. Ось так F-16 почав літати перед тим як навчився ходити. Програмою LWF зацікавились й союзники по НАТО - Норвегія, Данія, Бельгія та Нідерланди які хотіли замінити свої бомбардувальники F-104. Пентагон відреагував на таку пропозицію позитивно і програма по створенню легкого денного винищувача перетворилася на програму створення багатоцільового літака - Air Combat Fighter. 13 січня 1976 року компанія General Dynamics з її YF-16 (тепер вже F-16) була оголошена переможцем. Головними перевагами над YF-17 були більша дальність польоту, краща маневреність, дешевше обслуговування та те що він на нього встановлювався двигун PW F-100, такий самий як і на F-15. Історія YF-17 на цьому не закінчилася. В цьому ж році ВМС США надали йому перевагу для заміни F-14. Після прийняття на озброєння YF-17 отримав індекс F/A-18. Допис про цей літак ви знайдете нижче на сторінці. Перше замовлення складало 15 машин з яких 11 одномісних F-16A та 4 двомісних F-16B. Перша серійна версія відрізнялася від прототипу довшим фюзеляжем, збільшеною площею крила, розширеним соплом та радаром AN/APG-66. Ці зміни в конструкцію збільшили вагу літака на 25%. Перший F-16A зійшов з конвеєра на заводі у Fort Worth в Техасі 20 жовтня 1976. Виробництво цих літаків продовжується й сьогодні та буде тривати ще як мінімум з десяток років. 7 червня 1975 року, європейські учасники програми підписали контракт на постачання 348 літаків (116 для Бельгії, 58 для Данії, 102 для Нідерландів та 78 для Норвегії). Виробництво літаків було локалізоване на двох заводах - в Нідерландах та Бельгії. Данія та Норвегія поставляли деякі комплектуючі та матеріали.

У 80 х виробництво F-16 було також локалізоване в Турції, в Анкарі на заводі TAI (Turkish Aerospace Industry) та в Південній Кореї де літак виробляли під індексом KF-16. Як було вищесказано F-16 мав бути дешевим як у виробництві та і в експлуатації саме тому конструкція планера складається на 80% з авіаційного алюмінію, та містить тільки 3% композитних матеріалів. Більшість панелей можуть зніматися без спеціальних підіймачів що робить обслуговування літака швидшим та полегшує доступ до внутрішніх систем. Планер має ресурс у 8 000 годин та витримує навантаження у 9 G. Крило винищувача інтегральне середньорозположене, яке плавно з’єднується з фюзеляжем. Така схема дає більше простору в середині та збільшує підйомну силу. Для кращого маневрування крила отримали потужну механізацію. В кормі літак отримав тільки один вертикальний стабілізатор під яким розташований двигун. Знизу конструктори додали два кілі для кращої стабілізації. У разі аварійної посадки літак оснащується гальмівним гаком. Однією з інновацій на F-16 стала його кабіна, а точніше краплеподібний ліхтар яких дає пілоту прекрасний огляд на 360 градусів. Сидіння нахилене назад на 30 градусів що дозволяє пілоту краще переносити G навантаження. Літак контролюється спеціальним контролером зправа. До цього бойові літаки традиційно управлялися через штурвал по центрі. Під час бойових завдань та ведення бою, інформація виводяться на центральний дисплей (HUD). Дані проектуються на скло й таким чином не перешкоджають пілоту бачити перед собою. Нижче по боках розташовані ще два MFD дисплеї. Лівий дисплей виводить інформацію про політ, показує карти та радар. Правий дисплей показує інформацію з внутрішніх систем літака, стан двигуна, озброєння, кількість пального. Версії F-16 A/B оснащувались радаром AN/APG-66 для керування вогнем, проте наступні версії отримували більш сучасні системи. Оригінальною силовою установкою F-16 був Pratt & Whitney F100-PW-200, модифікована версія двигуна який стояв на F-15, з тягою в 10.8 тонн. Версії block 32/42 оснащувались двигуном F100-PW-220 який отримав цифрову систему контролю двигуна, що додало йому більшу надійність. Максимальна швидкість 2120 км/год, а бойовий радіус 547 км. F-16 став першим літаком який був розроблений аеродинамічно нестабільнти. Літаки з негативною стабільністю мають схильність відхилятися від контрольованої траєкторії польоту, але є більш маневреними. Варто підкреслити що на надзвукових швидкостях F-16 набирає стабільність через аеродинамічні зміни. Щоб контролювати відхилення від польоту літак оснастили системою fly-by-wire. Ця система автоматично коректує політ літака без втрачання над ним контролю. Озброєння F-16 настільки різноманітне що заслуговує окремого допису. Літак має дев’ять точок кріплення озброєння. Дві на кінчиках крил, шість під крилами, та одну, центральну, під фюзеляжем. В арсенал “Бойового Сокола” входять ракети повітря-повітря AIM-120 AMRAAM, AIM-9 Sidewinder, AIM-7 Sparrow. Для ударів по наземних та морських цілях літак застосовує ракети AGM-65 Maverick, бомби DASA DWS 39, Mk-82, GBU-31, GBU-38 JDAM, ПКР Kongsberg Penguin Mk.3, AGM-84 Harpoon, AGM-88 HARM. Також може нести тактичні ядерні бомби. Для кращого наведення зброї на сучасні версії додають навісні прицільні гондоли. У разі ближнього бою F-16 може покластися на шестиствольну гармату калібру 20 мм M61A1 Vulcan яка знаходиться зліва від пілота.

F-16 повністю озброєний ракетами HARM

Перераховувати усі версії F-16 буде дуже довго та не цікаво тому спеціально для вас я підібрав найцікавіші варіанти цього винищувача.

F-16 Block 70/72 це найсучасніша версія представлена Lockheed Martin. Літак отримав сучасний радар APG-83 AESA який дає F-16 такі ж можливості по виявенню цілей як і на винищувачах 5 го покоління.

Літак інтегрований з понад 180 видами ракет та бомб. Ресурс планера складає 12 000 годин. Для більшої дальності польоту літак оснастили конфорними баками. (такі баки з’явилися ще на F-16E та F-16F).

F-16 Block 70/72

KF-16 це Південно Корейська ліцензійна версія F-16C. Виробництво розпочалось в 1990 році компанією Korean Aerospace Industries. До 2003 року було виготовлено 140 KF-16.

KF-16

Mitsubishi F-2. Японці збільшили площу крила на 25%, а для того щоб вмістити більше авіоніки для радіоелектронної боротьби, передню частину фюзеляжа подовжили. Літак випускався як в двомісній версії F-2A та в двохмісниій F-2B.

F-16 ХL це ударна версія класичного F-16. Головною відмінність F-16XL були дельтоподібні крила та видовжений фюзеляж.


За більш ніж 50 років експлуатації, F-16 брав участь у десятках конфліктів. За всю операцію “Буря в пустелі” F-16 здійснили 13 340 бойових вильотів. Відомо про втрату семи літаків даного типу, троє з яких були збиті іракською ППО (комплексами С-125, 2К13 Куб та з ПЗРК Игла). Головним завданням цих літаків була ліквідація наземних цілей та радіолокаційна боротьба. Між 1992 та 2003 роками, американська авіація патрулювала безпольотну зону над Іраком. 27 грудня 1992 року F-16 здобув свою першу повітряну перемогу збивши іракський МиГ-25 ракетою AIM-120 AMRAAM. Через декілька тижнів ще один F-16 збив іракський МиГ-23, теж ракетою AMRAAM. Свого апогею F-16 досягнув на службі в ізраїльських ВПС. Під час операції “Мир для Галілеї” у 1982 році, ізраїльські F-16 всього за три дні знищили 44 сирійських винищувачі. Здебільшого це були МиГ-21 та МиГ-23. Зі сторони Ізраїлю жоден F-16 не був збитий.

Під час війни на Балканах, ще один F-16 став жертвою, вже сербського, ЗРК Куб. В 1999 році F-16CG який виконував патрулювання над Сербією був уражений ракетою від ЗРК С-125. Проте не думайте що серби тільки й робили що збивали F-16 чи F-117. В 1994 році три F-16 збили чотири сербських винищувачі за один повітряний бій. В 1999 році F-16 вперше зустрів свого візаві в небі - МиГ-29 котрий хотів перехопити групу літаків які повертатися з завдання. Сербський МиГ-29 занадто сильно повірив в себе і був спущений з небес на землю ракетою AIM-120 випущеною з F-16. Ще до початку повномасштабної війни наші ВПС шукали універсальну заміну радянським винищувачам Су-27 та МиГ-29, штурмовикам Су-25 та тактичним бомбардувальникам Су-24. У якості фаворитів були вибрані F-16 та SAAB Gripen. Літаки мають дуже близькі характеристики, проте Gripen дешевший в експлуатації і як заявив мені представник компанії “цей літак розроблений таким чином, щоб його могли обслуговувати строковики”. Це ствердження він підкріпив тим що у разі війни базове обслуговування можуть забезпечити навіть недосвідчені призовники. Це один з плюсів даного зразка озброєння, проте на мою думку цього недостатньо щоб стати головним бойовим літаком України. Gripen експлуатується тільки трьома країнами - Швецією, Бразилією та Угорщиною. Окрім цього цей літак не брав участь в бойових діях що є дуже важливим фактором при виборі високотехнологічної зброї. Зараз активно йде мова про постачання європейських F-16 в Україну, коли буде прийняте це рішення - важко сказати. Навіть якщо завтра країни користувачі F-16 дійдуть згоди щодо кількості літаків які вони передадуть, то в небі України вони з’являться не раніше кінця поточного року або в першому кварталі 2024. На відміну від усіх інших зразків озброєння яку ми отримали, літаки це високотехнологічна зброя яка потребує особливого обслуговування. Окрім підготовки пілотів, що є тривалим процесом, потрібно підготувати й що обслуговуючий персонал, навчання якого це ще довший процес. Коли буде вирішена проблема з навчанням людей, потрібно буде готову інфраструктуру для даного виду літаків. Злітно-посадкові смуги які у нас є зараз це радянські з бетонних плит. Їх потрібно буде переобладнати. Старі КрАЗи потрібно буде замінити на нову, західну техніку і це все під час війни. Сам літак не стане панацеєю від усіх проблем оскільки без сучасного озброєння це буде просто дорога летюча бляшанка з крилами. Літак - це платформа для доставлення та запуску того чи іншого озброєння. Якщо говорити за функції ППО і все дуже і дуже спростити то F-16 можна прирівняти до летючого NASAMS. Ці дві системи використовують однакові ракети, є радар та система наведення ракет, але на відміну від NASAMS, F-16 може виконувати ще з десяток інших завдань.


Окрім патрулювання повітряного простору, F-16 може кардинально вплинути на проблему обстрілів України ЧФ окупантів. В арсеналі літака є протикорабельної ракети Harpoon. Повітряна версія цієї ракети Harpoon Block 1C летить на 220 км що дозволяє запускати її відлетівши на 100 км від берегової лінії і ракета уразить кораблі які перебувають біля Севастополя. Повністю проблему з флотом рф це не вирішить, окупанти скоріш за все почнуть запускати ракети зі східної частини Криму та перебазують кораблі в новоросійськ.

F-16 стоїть на озброєнні усіх наших найближчих адекватних сусідів - Польщі, Словаччини, Чехії та Румунії. Якщо дивитися південніше, то турки теж літають на F-16 та вже встигли збити ним один мо*кальський Су-24. Оскільки Україна буде починати опановувати західні літаки у 2024 році то наявність сусідів з готовою інфраструктурою та досвідом експлуатації цих машин значно допоможе нам їх освоїти. В кооперації з нашим сусідами можна створити спільний центр обслуговування F-16, (чи варто робити спільну рем базу для Gripen з мадярами - питання риторичне). Можливо в майбутньому вдасться локалізувати їх виробництво. Було б непогано виробляти F-16 чи хоча б комплектуючі до них на Львівському авіаційному заводі. Хто зна, можливо колись це збудеться.

1 066 переглядів0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі
bottom of page