Битва на Раатській дорозі

Битва на Раатській дорозі - одна з найвідоміших битв Зимової війни та є частиною битви під Суомуссалмі.

Передумови

Після початку Зимова війна 30 листопада 1939 року між СРСР та Фінляндією радянське військове командування розробило план швидкого наступу на кількох напрямках. Одним із важливих оперативних задумів був прорив через малонаселені північні райони Фінляндії з подальшим просуванням у глиб країни. Передбачалося, що радянські війська, маючи значну чисельну та технічну перевагу, зможуть швидко зайняти ключові комунікації та розрізати фінську оборону.

На початку грудня 1939 року підрозділи Червона армія розпочали наступ у цьому секторі. Уже 7 грудня радянські війська змогли зайняти населений пункт Суомуссалмі, однак подальший розвиток наступу зіткнувся з серйозними труднощами. Просування відбувалося вузькими лісовими дорогами серед густих лісів і боліт, що значно обмежувало маневреність великих з’єднань. Унаслідок цього радянські частини поступово втрачали контакт із сусідніми підрозділами та опинялися глибоко на території Фінляндії без належного забезпечення.

Проте до середини грудня фінські війська змогли організувати ефективний контрнаступ. У результаті їхніх дій значна частина 163-ї стрілецької дивізії опинилася майже в повному оточенні в районі Суомуссалмі. Єдиним шляхом постачання для оточених радянських підрозділів залишався маршрут через замерзле озеро Кіантаярві. Складні погодні умови, проблеми з постачанням і постійні атаки фінських підрозділів призводили до значних втрат серед особового складу та техніки.

У цих умовах командир дивізії комбриг Андрєй Зєлєнцов звернувся до вищого командування з проханням дозволити відступ до кордону, однак 20 грудня 1939 року цей запит був відхилений. Натомість радянське командування вирішило спрямувати до району бойових дій додаткові сили з метою деблокування оточених підрозділів. Для цього було направлено підкріплення, зокрема 44-та стрілецька дивізія під командуванням комбрига Олексія Віноградова, а також окремі батальйони зі складу інших стрілецьких полків.

Просування цих підрозділів мало здійснюватися вздовж лісової магістралі, відомої як Раатська дорога, яка з’єднувала радянський кордон із районом Суомуссалмі. Саме ця дорога стала головним шляхом постачання та пересування радянських військ у даному секторі. Однак для фінських підрозділів така ситуація створювала вигідні умови для організації засідок і блокування ворожих колон.

Хід битви

Фінськими силами на цьому напрямку командував полковник Ялмар Сііласвуо. Його підрозділи застосовували тактику, добре пристосовану до умов північної місцевості, відому як "мотті". Її суть полягала у розділенні великих колон противника на окремі ізольовані групи, які поступово оточувалися та знищувалися. У густих лісах і на вузьких дорогах радянські війська втрачали можливість маневрувати та координувати дії між підрозділами.

Ялмар Сііласвуо

На момент початку боїв на Раатській дорозі 9-та фінська дивізія вже завдала поразки радянській 163-й стрілецькій дивізії. Після цього вона отримала наказ ліквідувати 44-ту стрілецьку дивізію, що просувалася дорогою у напрямку Суомуссалмі та зупинилася поблизу хутора Хаукіла, приблизно за 12 кілометрів від населеного пункту. Фінські сили були поділені на кілька оперативних груп, а основну атаку планувалося розпочати 5 січня 1940 року вранці.

Частина знищеної радянської колони

Попри значну чисельну перевагу радянських військ (близько 14 тисяч солдатів проти приблизно 6 тисяч фінських бійців) ситуація на полі бою складалася не на їхню користь. Колона радянських військ, що складалася з піхоти, техніки та обозів, розтягнулася більш ніж на 20 кілометрів. Така побудова унеможливлювала ефективне використання чисельної переваги, танків та артилерії.

Водночас фінські підрозділи, багато з яких пересувалися на лижах, мали змогу швидко переміщатися через ліси та здійснювати раптові флангові удари. Добре знання місцевості, підготовка до бойових дій у зимових умовах, а також сувора погода з глибоким снігом і сильними морозами значно посилювали їхні позиції. А в свою чергу радянські війська відчували труднощі через недостатню підготовку до таких умов і проблеми із зимовим спорядженням.

Знищена колона радянських військ

Основні бої розгорнулися в районі Хаукіли, де зосереджувалися головні сили радянської дивізії. На допомогу 44-й дивізії прибув також полк прикордонної охорони НКВС. 6 січня бої охопили майже всю Раатську дорогу. Радянські підрозділи намагалися прорвати фінські блокпости за підтримки бронетехніки, однак ці спроби супроводжувалися значними втратами і не принесли успіху.

Увечері того ж дня командування 44-ї дивізії ухвалило рішення про відступ у напрямку радянського кордону. Частина військ намагалася відійти через озеро Кіантаярві, однак складні погодні умови та нестача теплого одягу призвели до значних втрат від холоду. Інші підрозділи намагалися прорватися на схід через ліси, але були перехоплені фінськими частинами. До 7 січня фінські війська відновили контроль над ключовими переправами та завершили оточення основних сил противника. А лише окремим групам радянських солдатів вдалося відійти до кордону.

Фінські солдати оглядають радянський танк Т-26 на Раатській дорозі

Наслідки

Битва на Раатській дорозі завершилася 7 січня 1940 року перемогою фінських військ і стала одним із найвідоміших епізодів радянсько-фінської війни. Незважаючи на помітну чисельну перевагу радянських сил, фінські підрозділи змогли ефективно використати природні умови, особливості місцевості та власну мобільність. Гнучка тактика дій, активне застосування маневрових підрозділів і добре знання навколишніх лісів дали змогу поступово ізолювати й нейтралізувати сили противника. Після завершення боїв фінські війська отримали значну кількість захопленого озброєння, техніки та іншого військового майна, що стало помітним матеріальним ресурсом для подальшого ведення війни.

Оцінки втрат сторін у цій битві тривалий час залишалися предметом досліджень та дискусій серед істориків. У фінській історіографії протягом багатьох років поширеною була оцінка, згідно з якою втрати радянських військ могли становити до приблизно 7 тисяч осіб убитими, пораненими та зниклими безвісти. Такі підрахунки частково ґрунтувалися на свідченнях радянських військовополонених, захоплених під час бойових дій у січні 1940 року. А втрати фінської сторони склали приблизко до 1000 осіб.

Додатковий матеріал взятий з джерел - https://armyinform.com.ua/, https://battlefieldtravels.com/ та https://www.raatteenportti.fi/en/