XM307 ACSW

XM307 ACSW - експериментальний американський 25-мм автоматичний гранатомет.

ТТХ XM307 ACSW

Довжина: 1328 мм

Маса: 23 кг

Калібр: 25х59 мм

Темп стрільби: 250 пострілів за хвилину

Ефективна дальність стрільби: 2000 м

Максимальна дальність стрільби: 3600 м

Історія та конструкція

У 1990-х роках американськими конструкторами з відділення Armament and Technical Products фірми General Dynamics був створений експериментальний 25-мм автоматичний гранатомет. Цей гранатомет був розроблений в рамках глобальної програми OCSW Objective Crew Served Weapon, яка в свою чергу була започаткована у 1980-х роках. Сама програма Objective Crew Served Weapon була ініційована армією США, метою якої було створити новітню автоматизовану зброю для екіпажного обслуговування. Простіше кажучи, це високотехнологічна зброя зі спеціальними боєприпасами, яку обслуговують кілька військових, і яка мала замінити традиційні великокаліберні кулемети (на кшталт M2 Browning) та автоматичні гранатомети. А вже у 1999 році був готовий перший зразок нової зброї цього проекту, що представляв собою 25-мм станковий автоматичний гранатомет який спочатку отримав назву OCSW, але у 2006 році під час проведення випробувань його назву замінили на ХМ307 AICW (Advanced Crew Served Weapon).

Автоматичний гранатомет XM307 ACSW був призначений для озброєння піхотних рот, для ураження і придушення відкрито розташованої живої сили противника на дальностях до 2000 м і ураження легких броньованих машин, вертольотів і плавзасобів на дальностях до 1000 м. Він використовував газовідвідну автоматику з жорстким замиканням ствола в момент пострілу і стрічковою подачею боєприпасів. Також він отримав перевагу перед іншими видами гранатометів у вигляді меншої ваги системи і боєприпасів в ній, та помітно більшої дальності стрільби. Для зниження віддачі при стрільбі використовується метод стрільби на викаті стріляючого агрегату, що включає в себе газовідвідний блок і ствол із ствольною коробкою, всередині якої розташовується затворна група. Його загальна довжина складала 1328 мм, а маса 23 кг.

За документами його розрахунок мав складатись з двох осіб. Органи управління гранатометом включали в себе дві вертикальні ручки. Додатково він комплектувався

новітнім прицільним комплексом, який включав в себе телевізійний і ІЧ канали з регульованим збільшенням і виведенням зображення цілі і прицільної сітки. Також в приціл входили лазерний далекомір, балістичний обчислювач і блок програмування детонаторів гранат. А в якості основних боєприпасу він використовував осколково-фугасні гранати калібру 25х59 мм з дистанційним підривом. Підрив гранати за допомогою дистанційного детонатора забезпечував ураження цілей, прихованих за складками місцевості та іншими перешкодами. Крім режиму дистанційного підриву осколкові гранати також можуть використовуватися в режимі підриву при прямому попаданні в ціль (наприклад, у разі відмови прицільного комплексу). А додатково під цей гранатомет розроблялись бронебійні гранати з максимальною бронепробивністю до 50 мм сталевої броні, гранати зі сльозогінним газом, а також тренувальні гранати.

Живлення боєприпасами відбувалось з розсипної металевої стрічки, з приєднуваних до верстата зброї патронних ящиків ємністю 50-60 пострілів. Але для установки гранатомета на бронетехніці також розроблявся варіант подвійного живлення ХМ307 з подачею двох стрічок з двох сторін зброї.

Незважаючи на свою доволі цікаву та перспективну конструкцію, цей гранатомет на сьогоднішній день на озброєння так і не був прийнятий та серійне не виготовлявся.