РПГ-1

РПГ-1 - радянський ручний протитанковий гранатомет.

ТТХ РПГ-1

Довжина: 1000 мм

Маса без гранати: 2 кг

Маса гранати: 1.6 кг

Калібр: 30 мм

Максимальна дальність стрільби: 75 м

Початкова швидкість польоту гранати: 40 м/с

Бронепробиваність: до 150 мм

Історія та конструкція

Ручний протитанковий гранатомет під назвою РПГ-1 став першим радянським зразком реактивної протитанкової зброї багаторазового використання. Роботи над його створенням розгорнулися у другій половині 1944 року, на завершальному етапі Другої світової війни, коли дедалі очевиднішою ставала обмежена ефективність протитанкових рушниць і фугасних гранат у боротьбі з новими зразками бронетехніки.

Розробка РПГ-1 здійснювалася фахівцями науково-дослідного полігону стрілецько-мінометного озброєння Головного артилерійського управління Радянської Армії. Перед конструкторами стояло завдання створити відносно легкий, технологічно простий та зручний у використанні піхотний засіб, здатний уражати броньовані цілі на малих дистанціях завдяки застосуванню кумулятивної бойової частини.

Конструктивно РПГ-1 являв собою гладкоствольну пускову трубу довжиною близько 1000 мм і калібру 30 мм. На трубі розміщувався ударно-спусковий механізм куркового типу, а також прості механічні прицільні пристосування. Стрільба велася спеціальною реактивною кумулятивною гранатою ПГ-1 калібру 70 мм, стабілізованою у польоті за допомогою хвостового оперення. Для захисту стрільця від опіків у задній частині пускової труби передбачалися дерев’яні термозахисні накладки. Запуск гранати здійснювався пороховим зарядом, розміщеним у її хвостовій частині. Водночас ефективна дальність стрільби залишалася невеликою і, за різними оцінками, не перевищувала 50–75 метрів, що істотно обмежувало бойові можливості комплексу.

Попри низку перспективних конструктивних рішень, у ході полігонних випробувань РПГ-1 не виправдав покладених на нього очікувань. Бронепробивність гранати виявилася недостатньою для надійного ураження середніх і важких танків післявоєнного періоду. Крім того, фіксувалися проблеми з надійністю спрацювання підривника, стабільністю польоту боєприпасу та загальною ергономікою гранатомета. Сукупність цих чинників ускладнювала його практичне бойове застосування, унаслідок чого РПГ-1 не був прийнятий на озброєння і не пішов у серійне виробництво.