Panzerwurfmine

Panzerwurfmine - німецька ручна кумулятивна протитанкова граната.

Історія та конструкція

Розробка ручної кумулятивної протитанкової гранати Panzerwurfmine розпочалася у 1942–1943 роках, а перші серійні зразки надійшли до війська вже у 1943 році. У документації та технічних описах вона також зустрічається під скороченим позначенням PWM. А основним призначенням цього засобу було ураження бронетехніки противника на дуже малій дистанції, що відповідало умовам ближнього піхотного бою.

Panzerwurfmine створювалася як відносно компактна та проста у використанні зброя, яка дозволяла піхотинцю боротися з танками без залучення важких і маломобільних протитанкових гармат. За конструкцією Panzerwurfmine являла собою ручну гранату з кумулятивною бойовою частиною та системою стабілізації. Після кидка стабілізатори автоматично розкривалися, вирівнюючи гранату та забезпечуючи правильне положення під час удару об ціль. Це мало ключове значення для ефективної роботи кумулятивного заряду, який потребував влучання під оптимальним кутом. Підрив здійснювався за допомогою ударного запала, що спрацьовував при контакті з бронею.

Першим серійним варіантом стала Panzerwurfmine Lang (довга). Вона мала масу близько 1,36 кг і загальну довжину 53,3 см. Ця версія була представлена у травні 1943 року, і протягом року було виготовлено близько 203 800 одиниць. Згодом з'явився інший варіант Panzerwurfmine Kurz (короткий), який був компактнішим.

Використання Panzerwurfmine вимагало від піхотинця значної особистої відваги, оскільки ефективна дальність кидка становила лише кілька десятків метрів. Це змушувало наближатися до бронетехніки противника на небезпечну відстань, що істотно підвищувало ризик. До того ж складність виробництва та обмежені промислові ресурси Німеччини наприкінці війни не дозволили забезпечити масовий випуск цієї гранати у потрібних обсягах.