УГ-41

УГ-41 - протитанкова ручна граната радянського виробництва.

Історія та конструкція

У 1941 році радянськими інженерами Артилерійського науково-дослідного морського інституту (АНІМІ) була розроблена нова протитанкова ручна граната, що отримала позначення УГ-41. Її створення припало на складний початковий період війни, коли промисловість і військове відомство працювали в умовах гострого дефіциту часу та матеріальних ресурсів. У цьому контексті УГ-41 розглядалася як тимчасове й компромісне рішення, покликане у найкоротші терміни забезпечити війська простим засобом протитанкової боротьби ближньої дії.

Конструкція гранати свідомо робилася максимально простою, що дозволяло налагодити її виробництво на обмеженій промисловій базі та з мінімальними витратами. Після скороченого циклу випробувань того ж року гранату було прийнято на озброєння та розпочато її постачання у війська, однак у відносно невеликих обсягах. Уже в 1942 році випуск і постачання УГ-41 були припинені у зв’язку з появою більш досконалих і ефективних зразків протитанкового ураження.

Граната УГ-41 призначалася для ураження броньованих цілей, вогневих точок, автомобільної техніки, а за потреби могла застосовуватися і проти живої сили противника. Її бойова ефективність значною мірою залежала від умов застосування та точності кидка, що було характерно для більшості фугасних ручних гранат того періоду. Конструктивно вона складалася з циліндричного корпусу з зарядом вибухової речовини, верхньої та нижньої кришок, а також рукоятки, у якій розміщувався запал. УГ-41 мала фугасну дію та приводилася в дію при ударі об перешкоду, для чого оснащувалася детонатором ударної дії. Загальна маса гранати становила близько 1 кг, з яких приблизно 800 г припадало на вибухову речовину.