Kugelhandgranate Mod. 1913

Kugelhandgranate Mod. 1913 - німецька ручна осколкова граната.

ТТХ Kugelhandgranate Mod. 1913

Діаметр: 80 мм

Маса: 1 кг

Маса вибухової речовини: 45 г

Затримка запалу: близько 6-7 с

Історія та конструкція

У 1913 році німецькі інженери створили і прийняли на озброєння осколкову гранату під назвою Kugelhandgranate Mod. 1913. Спроєктована як типова куляста метальна граната того періоду, вона широко застосовувалася на початку Першої світової війни. Вона відіграла важливу роль як ранній стандартний осколковий боєприпас і стала попередницею пізніших конструкцій з більш зручною формою й передбачуваною фрагментацією.

Сам корпус гранати Kugelhandgranate Mod. 1913 був відлитий із чавуну (товщина стінки складала близько 8 мм), кулястої форми з зовнішньою сегментацією, що повинно було сприяти утворенню 70–80 осколків при підриві. Діаметр корпусу становив приблизно 80 мм. Усередині розміщувався вибуховий заряд масою 45 г, що представляв собою суміш на основі чорного пороху з домішками (зокрема барієвого нітрату й перхлорату калію) — через це заряду властива була обмежена фугасна дія, зате корпус давав важкі осколки.

У верхній частині корпусу був отвір для встановлення запалу. Він являв собою трубочку, що виступала з корпусу гранати на 40 мм, з терочним складом всередині. На трубочці було закріплено запобіжне кільце, а зверху була дротяна петелька, яка і приводила в дію запал. Стандартний час затримки становив близько 6–7 секунд. Важливо, що граната не мала окремого детонатора оскільки пороховий заряд підпалювався форсом полум'я від дистанційного складу самого запалу. Це підвищувало безпеку поводження з гранатою і сприяло зменшенню кількості нещасних випадків.

Завдяки кулястій формі й хаотичній фрагментації Mod.1913 була особливо небезпечна в закритому просторі— траншеях і дзотах через те що уламки розліталися в усі боки.