Lockheed F-104 Starfighter

Адаптував, переклав та покращив @ddd_spetz

Lockheed F-104 Starfighter (Локхід F-104 "Старфайтер") - одно- або двомісний винищувач який розробила фірма Локхід з урахуванням досвіду війни в Кореї. Високі льотні характеристики були покладені на перше місце під час розробки цього літака, який згодом часто називали "ракетою з людиною всередині".

ТТХ Lockheed F-104 Starfighter

Довжина: 16,6 м

Розмах крил: 6,68 м

Екіпаж: 1 або 2 особи

Двигун: 1 ТРДФ General Electric J79-GE-7

Крейсерська швидкість: 2000 км/год

Максимальна швидкість: 2556 км/год

Бойовий радіус: 1368 км

Дальність польоту: 2414 км

Максимальна висота: 17700 м

Підвісне озброєння: 2 КР AIM-9

Історія

Роботи над проєктом літака почалися ще в 1951 році. Контракт на виробництво перших двох прототипів було підписано в 1953 році, і перший із них піднявся в повітря 7 лютого 1954 року, лише через 11 місяців. Після детальних випробувань перші бойові машини почали надходити у ВПС США в січні 1958 року і носили позначення F-104A. Але на жаль ця модифікація широкого поширення у військах не набула. У ВПС США тільки дві ескадрильї були укомплектовані F-104A. Крім того, ці літаки постачалися у ВПС ФРН, Тайваню і Пакистану, і взяли участь в індо-пакистанських конфліктах 1965 і 1971 років.

F-104 був першим літаком, швидкість якого вдвічі перевищувала швидкість звуку, а також першим літаком, який в один і той самий час встановив рекорди швидкості та висоти польоту. 7 травня 1958 року майор Говард Джонсон піднявся на цій машині на висоту 27 830 м, а 16 травня капітан Волтер Ірвін досяг швидкості 2 259,3 км/год.

14 грудня 1959 року F-104С встановив новий світовий рекорд висоти в 31 534 м (103389 футів) і став першим в історії літаком, який піднявся вище 30 км.

В 1960 році компанія випустила нову модифіковану версію літака яка отримала назву - F-104G. Цей літак був практично повністю переробленою модифікацією, розробленою спеціально для Німецьких ВПС, і виконував роль винищувача-бомбардувальника. Вважається, що саме ця модель F-104 була найвдалішою. Цей літак використовували ширше у військово-повітряних силах інших країн, ніж у самих США - ВПС США використовували тільки третю частину від загального числа побудованих літаків. Решта машин перебували на службі у військово-повітряних силах Канади, Німеччини, Італії, Японії, Бельгії, Данії, Греції, Норвегії, Іспанії, Тайваню, Йорданії, Пакистану і Туреччини. У США останні F-104 служили в Національній гвардії і були зняті з бойового чергування в 1975 році.

Аварійність

F-104 здобув сумну популярність завдяки високому рівню аварійності та навіть отримав сумне прізвисько "Вдова" і "Літаюча труна" через велику кількість катастроф. Найгіршої репутації "Старфайтер" набув у ВПС ФРН: загалом на озброєння західнонімецьких військово-повітряних сил надійшло 916 літаків (третина від усіх збудованих), з яких 292 (тобто ~30 %) було втрачено в льотних пригодах в яких загинуло 116 пілотів. У найгірший період показник аварійності становив 139 льотних пригод на 100 000 годин. Найбільша кількість пригод припала на перші роки експлуатації, надалі вжиті керівництвом ВПС заходи призвели до зниження їхньої кількості наприкінці 1960-х років, але і в 1970-ті щорічно розбивалося близько десятка літаків. Тема катастроф "Старфайтерів" мала великий резонанс у німецьких засобах масової інформації та вийшла на політичний рівень (ходив навіть жарт про те, як роздобути "Старфайтер": достатньо купити ферму і чекати, коли він на неї впаде).

Насправді рівень аварійності німецьких машин, не був якимось винятковим. Слід зазначити, що ВПС ФРН втратили в льотних пригодах 36 % своїх F-84F "Тандерстрік", однак цей факт залишився порівняно маловідомим. Крім того, підсумкова статистика аварійності F-104 за весь час служби у ВПС ФРН виявилася не такою вже й поганою - один втрачений літак на 6630 годин нальоту. Для порівняння можна вказати, що у радянського аналога F-104, винищувача МіГ-21, аварійність на ранньому етапі експлуатації у ВПС СРСР була вищою (одна втрата на 4650 годин нальоту в 1965 році).

Абсолютна цифра літаків, що розбилися, була справді рекордною, але за рівнем відносної аварійності перше місце посідали ВПС Канади, які втратили приблизно 46 % свого парку F-104 (утім, слід враховувати, що канадські "Старфайтери" налітали вдвічі а в деяких випадках і втричі більше годин, ніж німецькі). Цікаво, що ВПС Іспанії, які експлуатували близько 20 F-104 протягом семи років із нальотом близько 17 000 годин, здійснюючи польоти в чудових погодних умовах, не втратили жодної машини (не рахуючи загубленого в 1965 році в США літака, який використовували як навчальний для навчання іспанських льотчиків). ВПС Норвегії за два десятиліття експлуатації "Старфайтерів" втратили лише 13,6 % від загальної кількості отриманих машин. А в ВПС США загальний наліт F-104 склав близько 582 тис. годин, при цьому було втрачено в аваріях 148 літаків.

У катастрофах "Старфайтерів" загинули: у липні 1958 року - ас Корейської війни Айвен Кінчелоу (Iven Carl Kincheloe, Jr.), у грудні 1967 року - перший чорношкірий астронавт Роберт Лоуренс (Robert Henry Lawrence, Jr.). Жертвою "Старфайтера" ледь не став відомий льотчик-випробувач Чак Йегер. А також у зіткненні з F-104 було втрачено один із двох експериментальних "тримахових" бомбардувальників XB-70 "Валькірія".

Бойове застосування

Під час В’єтнамської війни винищувачі ВПС США двічі прямували до Південного В'єтнаму, де їх використовували для прикриття літаків дальнього радіолокаційного виявлення EC-121, безпосередньої підтримки військ і розвідки (зокрема над Лаосом). Боїв із північов'єтнамськими винищувачами не було, але один літак, що ненавмисно опинився в повітряному просторі Китаю, був збитий 20 вересня 1966 року в поєдинку з китайським МіГ-19, а його пілот загинув. Пошуки уламків збитого літака також закінчилися трагедією: пара інших "Старфайтерів", що вилетіла, стикнулись в повітрі між собою і розбились. Через тиждень вогнем із землі був збитий ще один F-104C. Після цього літаки, що залишилися, відкликали назад на авіабазу Джордж у США. Загалом за війну було втрачено 14 "Старфайтерів". Слабкий бойовий потенціал "Старфайтерів" у В'єтнамі позначився дуже швидко. За образним висловом американців "цій машині бракувало всього, за винятком швидкості...".

F-104 ВПС Тайваню під час тренувальних польотів кілька разів зустрічалися з китайськими винищувачами. 13 січня 1967 року тайванський розвідник RF-104 під прикриттям чотирьох F-104G був перехоплений чотирма МіГ-19 біля кордону материкового Китаю. "Старфайтери" атакували першими, випустивши чотири ракети AIM-9, але всі ракети пройшли повз цілі. Китайський "МіГ", пілотований Ху Шо-Кеном, контратакував і вогнем гармати збив F-104G (б/н 4353).

F-104 приймали участь в Індо-пакистанській війні 1971 року. 10 грудня пакистанський F-104 здобув повітряну перемогу, збивши індійський літак Breguet Alizé. F-104 мали також зустрічі з індійськими винищувачами МіГ-21ФЛ, при цьому "Старфайтери" програли всі повітряні бої з "МіГами". 12 грудня індійські МіГ-21 знищили один і підбили два F-104, а 17 грудня МіГ-21 знищили три і підбили один F-104. Загалом Пакистан втратив під час війни щонайменше 5 "Старфайтерів", з них 2 своїх і 3 переданих Йорданією. За даними західного дослідника Мартіна Боумена, з 9 відправлених Йорданією F-104, в йорданські частини не повернулося 6 штук. Під час війни "Старфайтери" здійснили всього 104 вильоти. Менш ніж за рік після війни всі пакистанські "Старфайтери" були списані. Командування ВПС Пакистану це пояснило тим, що винищувачі МіГ-19 і F-86 набагато краще підходять для повітряних боїв.

9 листопада 1972 року F-104 брали участь у повітряному бою над Йорданією. Того дня винищувач Hunter Mk.9 пілота Мохаммеда Аль Хатіба, який перейшов на бік повстанців, і атакував вертоліт Bell-205 короля Йорданії. F-104 не встигли прикрити гелікоптер, і літак повстанців обстріляв гелікоптер, завдавши йому пошкоджень і поранивши короля. Після цього літаки F-104 які прибули на допомогу вертольоту Bell-205 атакувалиповстанський винищувач і збили його.

F-104 ВПС Туреччини брали участь у збройному конфлікті на Кіпрі в 1974. Відома атака за їхньою участю сталася 21 липня, коли близько 50 турецьких літаків помилково розбомбили свій конвой із кількох есмінців і бойових катерів. Унаслідок інциденту один турецький есмінець затонув (загинуло 80 турецьких моряків) і два зазнали важких пошкоджень, вогнем у відповідь есмінці збили один турецький "Старфайтер".