Goliath

Goliath - наземна гусенична самохідна міна.

ТТХ Goliath (Goliath E, Sd.Kfz. 302 "Gerät 67")

Довжина: 1.5 м

Ширина: 0.85 м

Висота: 0.56 м

Загальна маса: 370 кг

Маса вибухової речовини: 60 кг

Силова установка: 2 електродвигуни по 2,5 кВт

Максимальна швидкість руху: 10 км/год

Радіус дії: 1.5 км

Історія та конструкція

Наземна гусенична самохідна міна, або як її ще називають дистанційно-керована міна під маркуванням Goliath була створена німецькими конструкторами під час Другої світової війни.

Створення Goliath почалося в 1940 році на тлі зацікавлення вермахту ідеєю дистанційно керованих підривних апаратів, що дозволяли б уражати укріплення, танки й мости без прямого ризику для саперів. Першим поштовхом для німецької програми стало захоплення у Франції прототипу дистанційного мінного носія від Adler Werke (раніше – фірма Borgward), який надихнув на подальші власні розробки.

Головним виконавцем проєкту стала компанія Borgward (Borgward-Werke GmbH) з Бремена. Перший серійний варіант, Goliath (Sd.Kfz.302) з електричним приводом, з’явився у 1942 році. Уже наступного року, через складнощі й високу вартість акумуляторного живлення, була випущена спрощена бензинова модифікація Goliath (Sd.Kfz.303a), а згодом — Goliath (Sd.Kfz.303b) із поліпшеним двигуном і збільшеним вибуховим зарядом.

За конструкцією Goliath був компактним гусеничним апаратом з тонкою бронею (приблизно до 5 мм). Усередині розміщувався великий вибуховий заряд — близько 60 кг у ранніх електричних варіантах і 75–100 кг у пізніших бензинових модифікаціях — що робило машину ефективною проти легкоброньованих цілей, будівель і інфраструктури. Керування здійснювалося з пульта оператора через мідний кабель, що тягнувся позаду апарата. Однак саме кабель та інші особливості конструкції значно обмежували бойову ефективність Goliath: кабель можна було перерізати або пошкодити вогнем, броня майже не захищала від куль і осколків, а низька швидкість і погана прохідність ускладнювали доставку апарату до цілі. Додатковими мінусами були висока собівартість (особливо у електричних версіях) і одноразовість застосування. Через ці фактори чимала частина машин не досягала мети в реальних бойових умовах.

За інформації з відкритих джерел відомо, що загалом було виготовлено близько 7–7,5 тисяч таких апаратів різних варіантів. Їх застосовували на різних театрах воєнних дій — на Східному фронті, в Італії (зокрема під Анціо), під час висадок у Нормандії та під час придушення повстань. У тих випадках, коли апарат доходив до цілі, вибух завдавав значної шкоди, але оперативні обмеження та вартість робили Goliath сумнівно ефективним у масовому застосуванні.