Flammenwerfer 35

Flammenwerfer 35 - німецький переносний ранцевий вогнемет.

Історія та конструкція

У 1934 році німецькі конструктори презентували свою нову розробку, новий переносний ранцевий вогнемет. Після проведення коротких випробувань у 1935 році цей вогнемет під назвою Flammenwerfer 35 (або скорочено Fw 35) був прийнятий на озброєння німецького війська. Ця модель стала подальшим кроком у стандартизації піхотних вогнеметів німецької армії і призначалася для знищення фортифікацій, ніш, окопів та інших укриттів противника під час бойових дій.

Вогнемет Flammenwerfer 35 поєднував відносну мобільність з достатньою дальністю і потужністю ураження цілей для ближнього бою, що робило його цінним засобом підтримки штурмових груп. Він складався з трьох основних вузлів: балонного блока, паливної магістралі з рукавом і пускового ствола з запалювальним пристроєм. Балонний блок, який носився на спині солдата у вигляді рюкзака, включав резервуар для паливної суміші та резервуар із тиском. Ці елементи були з’єднані у компактний модуль із ременями і фіксаторами для зручного і безпечного транспортування. Від блока до ствола йшов армований металевий шланг з запірними кранами й фітингами, що дозволяв контролювати подачу палива.

Сам пусковий ствол мав спусковий механізм, захисний кожух і запальну форсунку. При натисканні на спуск відкривався кран подачі, паливна суміш під тиском виштовхувалась по шлангу до форсунки і там підпалювалась запалювальним елементом, утворюючи полум’яний струмінь на виході. Паливна суміш зазвичай була рідким горючим на нафтовій основі, але іноді її модифікували загусниками або добавками для підвищення адгезії до поверхонь.

Дальність ефективного полум’яного струменя була в межах приблизно 15–30 метрів, при цьому один короткий випуск тривав кілька секунд (зазвичай 3–10 с). Загальний запас палива дозволяв здійснити декілька таких коротких залпів, але загальна тривалість безперервного вогню залишалася обмеженою. Додатково конструкція Flammenwerfer 35 передбачала цілий набір захисних елементів: зворотні клапани, надійні запірні крани, фіксатори й міцні кріплення, що знижували ризик випадкового витоку палива чи самозапалювання. Проте водночас робота з вогнеметом залишалася небезпечною — уразливість оператора для ворожого вогню та пожежні ризики на полі бою були вагомими недоліками цієї зброї.

Такі вогнемети широко застосовувалися на різних театрах воєнних дій, у тому числі на Східному фронті, де тактика ближнього бою і робота у системі штурмових підрозділів вимагала потужних засобів руйнування укриттів. Flammenwerfer 35 активно використовувався при зачистках укріплень, окопів, дотів, бункерів та споруджених оборонних вузлів, а ефективність була найвища у замкнутих або напівзамкнутих просторах, де кулі й осколки були малоефективні.