Boeing RC-135 і його модифікації

Адаптував, переклав та покращив @ddd_spetz

Boeing RC-135 — сімейство великих, стратегічно-розвідувальних літаків, які використовуються ВПС США та Королівськими ВПС для збору, обробки та передавання розвідувальної інформації. За основу літака взято Boeing C-135 Stratolifter, а обладнання яке використовується на літаку виробляє ряд інших фірм, зокрема General Dynamics, Lockheed, LTV, E-Systems, та L-3 Communications.

ТТХ Boeing RC-135

Довжина: 41.53 м

Екіпаж: 2 пілоти, 2 штурмана (льотний екіпаж)

Розмах крил: 39,88 м

Висота: 12,70 м

Площа крила: 226,0 м2

Порожня вага: 56 245 кг

Максимальна злітна вага: 146 284 кг

Силова установка: 4 ТРДД CFM International F-108-CF-201

Максимальна швидкість: 933 км/год

Дальність польоту: 1609 км

Максимальна висота польоту: 15 000 м

Швидкість набору висоти: 25 м/с

Розробка

В 1962 році ВПС США замовили перший варіант RC-135 для заміни Boeing RB-50 Superfortress. Спочатку передбачалось виготовлення дев'яти екземплярів, але згодом це число зменшилось до чотирьох. Вони були модифікованим варіантом Boeing 739—700 (KC-135D Stratotanker): використовувались ті ж самі двигуни, але замість заправної системи були встановлені камери. Літаки використовувались для фотографування та розвідки.

Наступним замовленим варіантом став RC-135B, який мав замінити Boeing RB-47H Stratojet виготовлення десяти літаків було завершено у 1967 році. Вони також базувались на базі аеротанкеру, на якому встановили камери та радар SLAR.

Покоління RC-135B стало останнім, яке виготовлялось з новозбудованих літаків. Всі наступні були зроблені шляхом переобладнання існуючих літаків або танкерів.

У 2005 році всі існуючі RC-135 пройшли значну модернізацію, яка включала заміну двигунів, та навігаційного обладнання тощо.

Використання

Спочатку літаки RC-135 належали Стратегічному командуванню ВПС США, однак з 1992 року вони підпорядковуються Бойовому командуванню ВПС США. На даний момент деякі модифікації літака RC-135 постійно базуються на авіабазі Оффут і входять до складу підрозділу 55th Wing.

Літаки Boeing RC-135 брали участь майже у всіх військових конфліктах з шістдесятих років, включаючи війну у В'єтнамі, операцію «Каньйон Ельдорадо» у Середземномор'ї, операції «Щит Пустелі», «Буря в пустелі», та «Нескорена свобода» у Південно-Східній Азії.

RC-135R

В 1956 році компанія Boeing почала серійне виробництво реактивних повітряних заправників KC-135, а потім і їхньої транспортної версії C-135 для американських ВПС, доволі скоро назріла ідея використовувати цей літак і для інших потреб, адже великий об'єм фюзеляжу давав змогу розмістити безліч різного устаткування. У 1963 році два KC-135A (борти 55-3121 і 59-1465) були перероблені на комбіновані заправники-розвідники KC-135R (від Reconnaissance Platforms - Рекогносцирувальна платформа, не плутати з версією KC-135R з двигунами CFM56), маючи при цьому радіотехнічну систему дальньої навігації (РСДН), через що були "утикані" 15 антенами, за що отримали прізвиська Porcupine (з англ. - "Дикобраз").

Пізніше літаки піддали ще одній переробці, під час якої кількість антен скоротилася до 3, натомість у штатного метеорадара в передній частині подовжили обтічник зі зміщенням метеорадара вперед, що дало змогу розмістити за ним систему розвідки зв'язку моделі AN/AMQ-15 (раніше її було випробувано на дослідному 367-80). Крім того, на борту у хвостовій частині з боків було додано обтічники краплеподібної форми, усередині яких розміщувалися антени системи розвідки зв'язку.

Пізніше за цією схемою було переобладнано ще два дозаправники - борти 58-0124 і 59-1514, після чого машини отримали позначення RC-135R і кодове позначення Rivet Stand (з англ. - "Заклепувальний стенд" - малося на увазі їхнє використання в якості випробувальних стендів для розвідобладнання). Переважно їх використовували як літаючі лабораторії, а також для навчання екіпажів КС-135, проте періодично передавали 82-й розвідувальній ескадрильї для розвідки цілей у південно-східній Азії. 17 липня 1967 року борт 59-1465 розбився під час вильоту з авіабази Оффатт (штат Небраска), при цьому загинула одна людина; для його заміни було переобладнано борт 58-0126, який отримав кодове позначення Rivet Quick. У 1971 році борт 55-3121 було переобладнано на тренувальний літак RC-135T.

RC-135A

RC-135A (заводське позначення - 739-700), власне, стали першими повноцінними представниками RC-135, оскільки у них, на відміну від прототипів, не було заправної штанги у хвостовій частині. Загалом спочатку було замовлено 9 літаків, але побудовано лише 4 (борти 63-8058-63-8061), перший з яких виїхав за ворота заводу в Рентоні (штат Вашингтон) 15 квітня 1964 року; при цьому літаки одразу були пофарбовані в темно-сірий колір. RC-135A призначалися для фоторозвідки, для чого за передньою стійкою шасі на місці переднього фюзеляжного паливного бака розмістили відсік із фотоапаратурою, який закрили люком із плоским склом. Щоб під час зльоту і посадки це скло не пошкоджувалося, його захищала велика зсувна кришка, що виступала за обводи фюзеляжу. Літаки належали до 1370-го аерофотознімального авіакрила (авіабаза Тернер, штат Джорджія) і використовувалися для повітряної фотозйомки і картографії; в рамках операції Burning Light (з англ. - "Палаюче світло") виконували розвідувальні польоти над Французькою Полінезією. У 1972 році RC-135A переобладнали на транспортні версії, оскільки з їхніми функціями вже успішно справлялися космічні супутники, а в 1979 році їх переобладнали на повітряні дозаправники KC-135D.

RC-135A

RC-135B

Наступною моделлю став RC-135B (заводське позначення - 739-445В), за конструкцією аналогічний транспортній моделі C-135B (двигуни Pratt&Whitney TF33-Р-5 та збільшена площа хвостового оперення). Власне Boeing побудував тільки 10 планерів, пофарбованих у сріблястий колір, які далі були спрямовані на Martin Aircraft у Балтимор (штат Меріленд) для встановлення розвідувальної апаратури в рамках програми Big Safari. У 1964-1965 роках RC-135B було передано 55-му стратегічному розвідувальному крилу (авіабаза Оффатт, штат Небраска), у складі якого займалися електронною розвідкою. Однак під час експлуатації виявлялися значні порушення в роботі радіоелектронного обладнання, тому нові літаки були досить швидко повернуті в Балтимор для переробки

RC-135C

Переробка RC-135B затягнулася, тож екіпажі були змушені використовувати вже застарілі RB-47H, умови роботи на якому для операторів розвідувального обладнання були воістину "спартанськими", адже всередині переобладнаного бомбардувальника було доволі холодно та тісно, через що розміститися могли лише двоє-троє людей.

Лише в 1967 році у війська повернулися перероблені RC-135B, які отримали позначення RC-135C і кодове ім'я Big Team (з англ. - "Велика команда. На літаку було застосовано новітні на той момент розвідувальні радіоелектронні системи AN/ASD-1 і AN/USD-7, а в хвостовій частині додатково поставлено аерофотоапарат КА-59. Також у носовій частині з боків з'явилися великі, що нагадують стручки, обтічники, які тягнулися аж до передньої кромки крила і закривали собою антени апаратури радіотехнічної розвідки QRC-259. За ці обтічники RC-135C отримали прізвисько Chipmunk (з англ. - "Бурундук"). Серед операторів розвідувального обладнання ці літаки одразу завоювали заслужену любов, оскільки, незважаючи на збільшення кількості людей на борту, у кожного було досить просторе робоче місце. Також нові літаки-розвідники були обладнані системою дозаправлення, що давало їм змогу залишатися в повітрі до 72 годин. Big Team виконували розвідувальні польоти за програмою Burning Pipe (з англ. - "Палаюча труба"). За наявними даними, всі 10 літаків, як і раніше, залишаються в строю, будучи при цьому модернізовані до версій RC-135U або RC-135V.

RC-135C Big Team

RC-135D

В 1961 року завод Boeing побудував три транспортні літаки, які отримали позначення C-135A (борти 60-0356, 60-0357 і 60-0362), але фактично були KC-135A без заправної штанги, хоча водночас зберегли її кріплення і місце оператора заправки. Ці літаки отримали прізвисько C-135 False, щоб уникнути плутанини з оригінальними C-135. 19 травня 1961 року борт 60-0356 здійснив перший політ, а 8 червня надійшов до військових. У 1963-1964 роки всі три прототипи C-135 були перероблені в розвідувальні літаки, при цьому спершу отримавши позначення KC-135A-II, після чого, в рамках операції Office Boy їх направили на Аляску для розвідувальних польотів поблизу кордонів СРСР. 1 січня 1965 року всі три літаки були перейменовані в RC-135D, отримавши при цьому кодове ім'я Cotton candy (з англ. - "Цукрова вата").

Літаки мали з боків носової частини обтічники антен РТР, які за формою нагадували половинки циліндра, але пізніше ці обтічники були зняті, а натомість перед крилом у нижній частині фюзеляжу поставили радар кругового огляду. Модернізовані літаки отримали при цьому нове кодове позначення - Rivet Brass. RC-135D виконували польоти над Північним Льодовитим океаном поблизу північних кордонів Радянського Союзу, але їхні двигуни J57 при цьому вирізнялися підвищеною витратою палива. Поява нових RC-135 з більш економічними двигунами TF33 призвела до того, що в 1975-1979 роках всі три RC-135D були перероблені в заправники KC-135R.

RC-135D

RC-135E

RC-135E унікальний літак, створений в одиничному екземплярі (борт 62-4137). Спочатку побудований як C-135B-II, він призначався для стеження за випробуваннями радянських міжконтинентальних балістичних ракет, у зв'язку з чим 30 вересня 1963 року його передали компанії Ling-Temco-Vought для доопрацювання. У його носовій частині було поставлено найпотужнішу радіолокаційну станцію бічного огляду (РЛСБО) з фазованою антенною решіткою, водночас довелося видалити фрагмент правого борту від пілотської кабіни до передньої кромки крила, замінивши його величезним радіопрозорим обтічником, який повторював вихідний контур фюзеляжу. Всупереч поширеним переконанням, лівий борт при цьому залишився без змін, як і вантажні двері в ньому. РЛСБО могла відстежувати об'єкти розміром із футбольний м'яч на відстані до 480 км, а міжконтинентальні балістичні ракети - на відстані в кілька сотень кілометрів, за умови польоту над стратосферою. Однак за таких можливостей установка мала суттєвий недолік - під час роботи вона створювала небезпечне високочастотне випромінювання, тому для захисту екіпажу спереду і ззаду станції поставили масивні свинцеві екрани. Наскрізний прохід літаком під час роботи РЛСБО був заборонений. Загальна вага установки становила 16 063 кг.

Сама установка для роботи вимагала величезну кількість енергії, яку штатні генератори не могли забезпечити, тому під кореневою частиною лівого напівкрила на пілоні кріпився обтічний контейнер, усередині якого було розташовано турбогенератор потужністю 350 кВт, приводом якого був вертолітний двигун Lycoming T55-L-5 потужністю 2200 к. с. Під кореневою частиною правого напівкрила був встановлений ще один такий самий обтічний контейнер, усередині якого був теплообмінник для відведення тепла від апаратури. Обидва ці обтічники для неспеціалістів виглядали як реактивні двигуни, у зв'язку з чим з'явилася хибна думка про шестидвигуновий RC-135E. У збільшеному носовому обтічнику ("свиняче рило") була розташована система AN/AMQ-15.

Вартість 1 такого літака склала 35 мільйонів доларів, що робило його найдорожчим літаком американських ВПС. Також, за деякими даними, це був найважчий представник сімейства RC-135.

RC-135E

RC-135M

У 1967-1968 роках шість С-135В (борти 62-4131, 62-4132, 62-4134, 62-4135, 62-4138 і 62-4139) були переобладнані на розвідувальні літаки, які отримали позначення RC-135M і кодове позначення Rivet Card. Як і в RC-135D, вони мали витягнутий носовий обтічник із системою AN/AMQ-15 (це вже взагалі стало характерною особливістю літаків-розвідників), а в кілі була також врізана антена. Крім того, з боків у хвості фюзеляжу перед самими стабілізаторами з'явилися краплеподібні обтічники антен із плоскими боками, а на місці заправної штанги поставили великий радіопрозорий обтічник із двома "горбами". Чотири штирові антени розташовувалися вгорі і внизу фюзеляжу, а під центропланом поблизу передньої кромки розмістилися дві квадратні радіопрозорі панелі. Щодо внутрішньої начинки, то на борту було змонтовано спрощену, порівняно з аналогічною на RC-135C, систему ELINT, але також і COMINT із ширшими можливостями.

У період В'єтнамської війни в рамках операції Burning Candy, RC-135M передали 82-ій розвідувальній ескадрильї, що базувалася на авіабазі Кадена (Японія), виконуючи радіоелектронну розвідку над затокою Бакбо та Лаосом; саму операцію пізніше перейменували на Combat Apple (з англ. - "Бойове яблуко").

Згодом усі шість RC-135M були перероблені в більш досконалі RC-135W.

RC-135M

RC-135T

В 1971 році почалося розобладнання досвідчених заправників-розвідників KC-135R, борт 55-3121, який був першим із них, вирішили не переробляти на заправник, а залишивши його як тренувальний літак. Борту 55-3121 спершу присвоїли позначення KC-135T, але пізніше змінили на RC-135T. Літак отримав кодове позначення Rivet Dandy і використовувався для навчання льотних екіпажів. Всупереч позначенню, RC-135T розвідником уже не був, але водночас багато елементів від його колишньої служби збереглися, зокрема збільшений носовий обтічник із системою SIGINT. Зате літак був позбавлений системи дозаправлення в повітрі, а в 1973 році зняли і систему SIGINT, при цьому носовий обтічник залишився без змін. У 1982 році в рамках програми з модернізації KC-135A до версії KC-135E, борт 55-3121 був оснащений більш економічними двигунами Pratt & Whitney TF33-PW102.

25 лютого 1985 року екіпаж на RC-135T відпрацьовував навчальний захід на посадку в аеропорту Валдес (штат Аляска), однак під час цього помилково використовували схему для турбогвинтового de Havilland Canada DHC-7, який має крутішу траєкторію зниження. У результаті, коли екіпаж почав виконувати третій захід на 6,5 км на північ від встановленої траєкторії, борт 55-3121 врізався в гору поблизу аеропорту і повністю зруйнувався, а всі, хто перебував у ньому, троє людей загинули. Незважаючи на близькість місця катастрофи від аеродрому, уламки шукали майже півроку, виявивши їх лише 2 серпня.

RC-135U

На початку 1970-х років літак радіоелектронної розвідки RC-135C борт 63-9792 було модернізовано до версії RC-135U, яка також отримала ім'я Combat Sent. З'явилося нове обладнання, і як наслідок - додаткові обтічники. Так замість невеликого краплеподібного обтічника під носовою частиною тепер стояв збільшений кутастий обтічник антен огляду передньої півсфери. Внизу фюзеляжу на рівні передніх вантажних дверей поставили радар кругового огляду AN/ALR-46 і пеленгатор сигналів QRC-501, які були закриті чашоподібним обтічником. На кінцівці фюзеляжу додали коробчастий обтічник антен огляду задньої півсфери. На кілі нижче вершини з'явився сигароподібний обтічник із радаром огляду задньої півсфери Emerson MD-7. Антени стояли і в потовщених закінцівках крила з плоскими бічними поверхнями.

Пізніше борт 63-9792 піддали ще одному доопрацюванню, під час якого збільшили носовий обтічник, а його форма стала більш округла. Над бічними обтічниками антен з'явилися по дві додаткові антени-диполя на широких трапецієподібних стійках, що розташовувалися одна за одною (ліва задня антена опинилася на вантажних дверцятах), водночас обидва кінці задніх антен було сполучено з фюзеляжем. У 1991 році ці антени, як і обтічник на кілі з радаром MD-7, було знято. На верху фюзеляжу поставили два нарости краплеподібної форми, які знаходилися над передньою кромкою крила і за крилом. У обтічника під хвостовою частиною фюзеляжу нижню поверхню зробили ступінчастою, водночас було прибрано фотоапарат.

У 1971 році за цією схемою модернізували ще два RC-135C: борти 64-14847 і 64-14849. Пізніше з метою поліпшити аеродинаміку компанія E-Systems доопрацювала великі обтічники ("щоки") у нижній передній частині фюзеляжу, у яких подовжили передні частини, водночас лівий обтічник став перекривати вхідний люк, через що останній довелося піддати доопрацюванню. За наявними даними, всі RC-135U досі залишаються в строю і приписані вони до авіабази Оффатт (Небраска).

RC-135U

RC-135V/W

З 1973 року почалася модернізація семи RC-135C (борти 64-14841-64-14846 і 64-14848), що залишилися, до версії RC-135V, яка отримала ім'я Rivet Joint. Ці літаки отримали характерний подовжений носовий обтічник із системою AN/AMQ-15, обтічник на місці заправної штанги (як у RC-135M), і два виступи зверху фюзеляжу (як у RC-135U). Оновили й антени РТР, при цьому змінилася форма з радіопрозорих частин. Але ще однією характерною рисою літака стало те, що нижня поверхня фюзеляжу виявилася "утикана" великою кількістю різних антен.

На початку 1980-х років всі 6 літаків RC-135M були доопрацьовані до версії RC-135W, яка також отримала позначення Rivet Joint. Примітно, що порівняно з варіантом C, у варіанта M вже був збільшений носовий обтічник із системою AN/AMQ-15, натомість не було РЛСБО, яку і поставили під час доопрацювання. Загалом за внутрішнім устроєм варіанти V і W виявилися близькими, а зовні вони відрізняються тим, що у V на мотогондолах зовнішніх двигунів стоять повітрозабірники теплообмінників.

Як і у варіанта U, у варіантів V і W також були доопрацьовані великі обтічники в нижній передній частині фюзеляжу. Коли на початку 1990-х років ці літаки почали літати над територією колишньої Югославії, опиняючись у районах бойових дій, над соплами всіх чотирьох двигунів з'явилися сигароподібні обтічники, в яких були генератори інфрачервоних завад "Хев Сайрен", що захищали від влучання зенітних ракет із тепловою головкою самонаведення. У 2000-х роках антени на RC-135V/W були модернізовані, у зв'язку з чим змінилася їхня конфігурація.

RC-135W

RC-135X

У другій половині 1980-х років компанія E-Systems переробила EC-135B борт 62-4128 у модель RC-135X, яка отримала ім'я Cobra Eye. Цей літак призначався для телеметричної розвідки за МБР, відстежуючи їхній вхід в атмосферу. На правому борту було одне вікно зі зсувною кришкою, за яким розміщувалася система траєкторних вимірювань. Примітно, що апаратура стеження не була сприйнятливою до сонячних відблисків, але праве крило з мотогондолами під ним все одно пофарбували в чорний колір - за традицією з іншими літаками Cobra.

16 липня 1989 року Cobra Eye здійснив свій перший бойовий виліт, проте в лютому 1993 року через скорочення військового бюджету ці польоти припинилися, у зв'язку з чим літак був розобладнаний. На початку 1998 року борт 62-4128 вирішили знову повернути в стрій, у зв'язку з чим його модернізували за програмою Cobra Ball 2 і присвоїли позначення RC-135X-СВ2. Відомо, що на борту з'явився лазерний далекомір, щоб визначати відстань до цілі.