ТМД-40

ТМД-40 - радянська протитанкова міна.

ТТХ ТМД-40

Довжина: 600 мм

Ширина: 140 мм

Висота: 101 мм

Матеріал корпусу: дерево

Загальна маса: 6.9 кг

Маса вибухової речовини:  2.8 кг

Зусилля спрацьовування: 80-110 кг

Температурний діапазон застосування: -40 - +40 °C

Історія та конструкція

У 1940-му році у зв'язку з нестачею виробничих потужностей, дефіциту металу в країні і мізерним фінансуванням інженерних військ, на базі протитанкової міни ТМ-39 радянські конструктори створили більш дешевший у виробництві варіант цієї міни під назвою ТМД-40. Серійне виробництво даних мін було налагоджене у тому ж таки 1940 році і тривало аж до 1944 року, але їх продовжували використовувати до кінця Другої Світової війни.

Міна ТМД-40 за своєю суттю являється копією протитанкової міни ТМ-39 яка виготовлена в дерев'яному корпусі. Вона призначена для виведення з ладу гусеничної та колісної техніки противника за рахунок руйнування елементів ходової частини - траків, гусениць та колес. Міна являє собою дерев'яний корпус із прибитою до нього на цвяхах кришкою. Знизу до кришки прибитий міцний П-подібний брусок, короткі кінці якого розташовуються навпроти натискних важелів вибухових механізмів. А для утримання вибухових механізмів і тротилових шашок на місці до кришки знизу прибитий лист фанери.

Загальна довжина міни ТМД-40 складає 600 мм, а маса її 6.9 кг. У корпусі містилось сім тротилових 400-грамових шашок із пресованого тротилу і два вибухові механізми, які являли собою дерев'яні коробки з підпружиненими натискними поворотними важелями. Усередині кожної такої коробки поміщався детонатор МУВ із запалом МД-2 і Т-подібною чекою. Однак під час війни іноді замість запалів МД-2 у війська поставляли капсулі-запальники КВ-11 і різьбові втулки.

Процес встановлення міни відбувався вручну на землю, у землю чи у сніг. Дерев'яний корпус витримував у сирих ґрунтах близько року або й дещо більше, що загалом відповідало умовам воєнного часу. Спрацювання міни ТМД-40 відбувалась під час наїзду танка чи іншої колісної техніки на її верхню кришку яка під вагою проламувалася, а натискний брусок тиснув на натискні важелі, один з которих або обидва одразу, повертаючись на осі, видавлювали з детонатора Т-подібну бойову чеку, внаслідок чого детонатор спрацьовував і підривав заряд міни. ТМД-40 користувалася великою популярністю у військах, хоча в бойовій роботі була доволі незручна й небезпечна через велику кількість операцій, які потрібно було виконати в процесі мінування. Але ще одним негативним фактором цієї міни було те що вона мала малий заряд вибухової речовини. Зазвичай при використанні міни ТМД-40 її додатково посилювали декількома тротиловими шашками для більшої потужності під час вибуху.