ПСЖ

ПСЖ - залізнична сигнальна петарда.

Історія та конструкція

Дана залізнична сигнальна петарда під маркуванням ПСЖ являє собою піротехнічний пристрій, який призначений для подачі звукового сигналу машиністу локомотива. Вперше подібну залізничну петарду було винайдено аж у 1841 році англійським винахідником Едуардом Альфредом Каупером.  Такі петарди серійно виготовляли в США, Російській Імперії, СРСР і на сьогодні їх застосовують у залізничних військах рф.

Загалом залізнична сигнальна петарда у відкритих джерелах зустрічається під декількома маркуваннями - ПСЖ (петарда сигнальная железнодорожная), ПЖВ (петарда железнодорожная взривчатая) та ЖПС (железнодорожная сигнальная петарда). Їх маркування відрізняються через те що різні компанії виробники зазначають свій виріб по різному, але конструктивно вони ніяк одна від одної не відрізняються. Залізничні петарди ПСЖ застосовують для попередження або стоп-сигналу в густому тумані, коли висока ймовірність не помітити світлові сигнали, попередження про зайняту ділянку шляху через інцидент або аварію, попередження про поточні термінові ремонтні роботи на лінії і при необхідності терміново зупинити поїзд.

Сама залізнична сигнальна петарда має металевий корпус пофарбований в червоний колір. Її діаметр складає 65 мм, а маса 80 г. В самому корпусі знаходяться три капсуля-запальника і так званий сигнальний склад який в свою чергу складається з димного пороху ДРП-1 масою 18 г. А для її закріплення на рейки в її конструкції передбачена металева пружина. Їх встановлення відбувається тільки вручну. Для підвищення надійності попередження і подачі чіткого звукового сигналу залізничні петарди встановлюють по три штуки підряд, розташовуючись уздовж рейок з інтервалом у 20 м, дві на правій рейці шляху по ходу поїзда та одна на лівій, по середині між першими двома.

При наїзді потягом на дану петарду відбувається накол капсулів-запальників, запалювання порохового заряду і лунає сам вибух. Від вибуху заряду корпус петарди деформується і руйнується по шву. Проте у роки Другої Світової війни ПСЖ також застосовували в якості дистанційних детонаторів саморобних вибухових пристроїв для ураження потягів. Від спалаху порохового заряду петарди спрацьовував капсуль-детонатор, до якого приєднувався відрізок детонаційного шнура, що вів до основного заряду вибухової речовини.

Додатковий матеріал взятий з джерела – Міни. Посібник військовослужбовця ЗСУ, НГУ, ТрО УКРАЇНИ 2-е видання.