САО "Обжимка"

САО "Обжимка" - радянська експериментальна 120-мм самохідна артилерійська установка.

ТТХ САО "Обжимка"

Довжина корпусу: 6.7 м

Ширина: 3.1 м

Висота: 2.6 м

Двигун: 2В-06

Екіпаж: 4 особи

Потужність двигуна: 400 к.с.

Максимальна швидкість руху: 70 км/год

Запас ходу по шосе: 600 км

Калібр гармати: 120-мм

Дальність стрільби: до 14 км

Додаткове озброєння: один 7,62-мм кулемет ПКТ

Історія та конструкція

Радянська експериментальна самохідна артилерійська установка САО "Обжимка" (Самоходное Артиллерийское Орудие "Обжимка"), була розроблена наприкінці 1980-х початку 1990-х років у рамках програми оновлення артилерії Повітрянодесантних військ. Поштовхом до створення цього проєкту став бойовий досвід застосування 2С9 "Нона" в Афганістані. Основною метою нової розробки було створення більш сучасної системи з підвищеним рівнем автоматизації, кращим захистом та розширеними можливостями у використанні різних типів боєприпасів.

У межах науково-дослідної роботи "Обжимка" було виготовлено лише один макетний зразок на базі дослідного легкого плаваючого танка "Об’єкт 934". Ця машина отримала зварену башту з катаних сталевих листів, яка могла обертатися на 360°. Основним озброєнням виступала 120-мм напівавтоматична гармата ЛП-77 (прототип 2А80), яка мала максимальну дальність стрільби до 14 км. Для самозахисту екіпажу встановлювався додатково один кулемет ПКТ калібру 7,62 мм, а також на башті були закріплені шість 81-мм пускових установок для запуску димових гранат 902В "Туча".

При загальній довжині корпусу 6.7 м, маса самої машини складала близько 18 тон. Екіпаж складався з 4 осіб. А в якості силової установки САО "Обжимка" комплектувалась двигуном 2В-06 потужністю 400 кінських сил. Для підвищення ефективності вогню САО "Обжимка" комплектувалася сучасним на той час прицільним комплексом, до складу якого входили денний приціл 1П23, нічний 1ПН47, а також можливість інтеграції лазерного далекоміра 1Д20.

Попри перспективність задуму, САО "Обжимка" залишилася лише макетним зразком. Проєкт не отримав подальшого розвитку, однак став технічною основою для створення самохідної артилерійської-мінометної установки нового покоління — 2С31 "Вена", розробленої на базі БМП-3.