ПТ-85

ПТ-85 - радянський експериментальний легкий плаваючий танк.

ТТХ ПТ-85

Довжина: 9.4 м

Ширина: 2.9 м

Висота: 2.2 м

Маса: 15 т

Екіпаж: 3 особи

Двигун: Д-6-300М

Потужність: 300 к.с.

Максимальна швидкість руху на суші: 80 км/год

Максимальна швидкість руху на воді: 10.6 км/год

Запас ходу: 500 км

Озброєння: 85-мм гармата Д-85 та один 7.62-мм кулемет СГМТ

Історія та конструкція

У першій половині 1960-х років на Волгоградському тракторному заводі радянські фахівці розробили експериментальний легкий плаваючий танк, відомий під позначенням ПТ-85 або Об’єкт 906. Цей проєкт розглядався як еволюційний розвиток концепції плаваючих танків типу ПТ-76, але з акцентом на посилення вогневої потужності та покращення загальних бойових характеристик.

За своєю компоновкою ПТ-85 був класичним легким гусеничним танком: відділення управління розміщувалося в передній частині корпусу, бойове — в центральній, а моторно-трансмісійне — в кормі. Корпус і башта виготовлялись зі зварної броньованої сталі, що забезпечувало захист від стрілецької зброї та уламків.

Силова установка включала дизельний двигун Д-6-300М потужністю 300 к.с. Машина також оснащувалася пневматичною підвіскою, яка сприяла підвищенню плавності ходу та комфорту пересування. Однією з ключових особливостей танка була здатність долати водні перешкоди вплав без попередньої підготовки, рух на воді забезпечувався водометними рушіями. Поєднання відносно невеликої маси з достатньо потужним двигуном дозволяло досягати високої швидкості та зберігати хорошу прохідність на складній місцевості.

Основним озброєнням ПТ-85 стала 85-мм гармата Д-85. Боєкомплект налічував 40 пострілів, серед яких були бронебійні та фугасні снаряди. Таке озброєння надавало машині можливість ефективно боротися з легкою і середньою бронетехнікою, а також уражати укріплені цілі. Для дій у ближньому бою танк додатково оснащувався спареним кулеметом.

Попри перспективні технічні рішення, ПТ-85 так і не був прийнятий на озброєння. Загалом було виготовлено лише шість дослідних зразків, які залишилися на етапі випробувань. Основними причинами відмови від серійного виробництва стали перегляд військових доктрин щодо ролі легких танків, поява нових бойових машин піхоти з потужнішим озброєнням, а також недостатній рівень бронезахисту, який уже тоді не повністю відповідав вимогам сучасного поля бою.