Операція "Бернхард"

Операція"Бернхард"(нім. Aktion Bernhard) була однією з найтаємніших і наймасштабніших фінансових диверсій, здійснених нацистською Німеччиною під час Другої світової війни. Її метою стало масове виготовлення надзвичайно якісних фальшивих банкнот британських фунтів стерлінгів, які планувалося використати для підриву стабільності британської економіки та забезпечення діяльності німецьких спецслужб. Це була унікальна спроба перетворити фальшиві гроші на зброю стратегічного масштабу.

Передумови

Вже на початку Другої світової війни керівництво Третього Рейху замислювалося над тим, як завдати удару не лише по військовій силі, а й по економіці своїх супротивників. Головною ціллю стала Велика Британія, чия фінансова система та фунт стерлінгів залишалися основою світових розрахунків.

Артур Небе

18 вересня 1939 року, начальник кримінальної поліції Артур Небе запропонував радикальну ідею — масово підробляти британські фунти та поширювати їх з повітря. За його підрахунками, фальшивки на суму 30 мільярдів фунтів могли спровокувати крах британської економіки й підірвати авторитет фунта як провідної валюти світу.

Пропозиція викликала неоднозначну реакцію серед нацистської верхівки. Райнгард Гейдріх вважав план реалістичним, хоча й побоювався репутаційних втрат через необхідність залучення злочинців-фальшивомонетників. Йозеф Геббельс назвав ідею "гротескною", а міністр економіки та президент Рейхсбанку Вальтер Функ попереджав, що такий крок стане грубим порушенням міжнародного права. Водночас Гітлер, за деякими свідченнями, підтримав задум, але з приміткою: "Долари — ні. Ми не воюємо з США". Таким чином, удар вирішили спрямувати саме по британській валюті.

Вальтер Функ

Попри суперечливі оцінки, ідею схвалили та вирішили випробувати на практиці. Так у 1940–1942 роках було здійснено першу спробу та проведено операцію "Андреас", у ході якої в Берліні намагалися налагодити випуск фальшивих фунтів. Для цієї операції було створено невелику таємну друкарню, де намагалися відтворити британські фунти за допомогою німецьких спеціалістів. Очолив дану операцію штурмбанфюрер СС Альфред Науйокс, а щоденний контроль здійснював математик і криптограф Альберт Лангер. Завдання розділили на три основні етапи: створення ідентичного паперу, виготовлення друкарських пластин і розгадування британської системи нумерації банкнот. Однак завдання виявилося надзвичайно складним: водяні знаки, текстура паперу, особлива структура волокон та дрібні захисні елементи були майже недосяжними для відтворення. Надруковані купюри мали низьку якість і легко виявлялися як підробка. У результаті операцію визнали провальною та згорнули у 1942 році.

Альфред Науйокс

Попри невдачу, "Андреас" продемонстрував, що технічно створити високоякісні підробки можливо, якщо залучити кваліфікованих фахівців у сфері друкарства й гравірування. Саме цей досвід став фундаментом для нового, набагато амбітнішого проєкту — операції "Бернхард".  Її очолив штурмбаннфюрер СС Бернхард Крюґер (на честь якого операція і отримала свою назву), який вирішив задіяти унікальний ресурс — кваліфікованих друкарів, граверів і фінансистів, серед яких були в’язні концтаборів. Саме це дозволило наблизитися до ідеалу у відтворенні британських банкнот і зробило операцію найбільш масштабною фальшивомонетною диверсією у світовій історії.

Бернхард Крюґер

Мета операції

Головна мета операції полягала у масовому розповсюдженні фальшивок у Великій Британії, щоб спровокувати фінансовий хаос: інфляцію, падіння довіри до фунта та дестабілізацію економіки.

Реалізація

Для реалізації операції "Бернхард" нацисти організували секретну друкарню (блок №19 та 18) у концтаборі Заксенгаузен поблизу Берліна. Там було встановлено сучасні для того часу друкарські машини, гравірувальне обладнання та техніку для виробництва спеціального паперу. Умови утримання в’язнів, залучених до проєкту, істотно відрізнялися від стандартних табірних: їм надавали покращене харчування, теплий одяг і навіть дозволяли певні культурні розваги, адже німці добре усвідомлювали, що успіх операції безпосередньо залежить від збереження життя і працездатності фахівців.

До роботи залучили близько 140 висококваліфікованих спеціалістів — друкарів, художників-граверів, паперових майстрів, бухгалтерів і банківських експертів. Більшість із них були євреями, заарештованими в різних країнах Європи. Завдяки їхній експертизі вдалося максимально точно відтворити всі деталі британських фунтів — від шрифтів і підписів до водяних знаків і тонких захисних елементів.

Процес виготовлення підробок виявився надзвичайно складним. Британські банкноти друкувалися на спеціальному папері з бавовняних і лляних волокон, який мав характерний водяний знак. Щоб відтворити цей ефект, німці створили цілу лабораторію для виробництва паперу, практично відтворивши британську технологію з нуля та добившись рекордної точності в деталях купюр.

Спочатку робота зосереджувалася на купюрах номіналом £5, £10, £20 та £50, оскільки саме вони були найбільш поширеними в обігу. Згодом вдалося налагодити виробництво £100 і навіть £500, однак через їхню рідкість ці банкноти розглядалися радше як експеримент. В’язні ретельно відтворювали найдрібніші деталі банкнот: від тонких тіней на портретах монархів до характерних елементів шрифту. Кожна банкнота проходила кілька етапів перевірки, а найбільш досвідчені фахівці вручну гравіювали друкарські штампи. У результаті фальшивки досягли такого високого рівня якості, що навіть британські банки не завжди могли відрізнити їх від справжніх грошей.

Британська банкнота номіналом 20 фунтів стерлінгів, випущена в'язнями концтабору Заксенгаузен під час операції  "Бернхард".

Використання підроблених грошей

Хоча початковим планом нацистів було масове розповсюдження підроблених фунтів стерлінгів на території Великої Британії шляхом авіадесантування чи розкидання з літаків, цей сценарій так і не був реалізований у повному обсязі. Причин було кілька: по-перше, німецька авіація після 1941 року втратила можливість проводити масштабні рейди на Британські острови; по-друге, існували побоювання, що неконтрольований потік банкнот викличе підозри й швидко виявить шахрайство.

У результаті фальшиві гроші знайшли інше, практичніше застосування:

• Фінансування розвідки та агентурної мережі. Абвер і СС активно використовували підроблені фунти для оплати своїх агентів у різних країнах. Вони мали перевагу над рейхсмарками, адже фунт залишався однією з найстабільніших валют світу, прийнятою у міжнародних розрахунках.

  
  

• Закупівля стратегічних ресурсів у нейтральних країнах. Значна частина підробок осідала в Швейцарії, Португалії, Іспанії та Туреччині, де на них купували кольорові метали, промислове обладнання, рідкісні хімікати й інші матеріали, необхідні для військової промисловості. У цих країнах фальшиві гроші практично не викликали сумнівів, адже якість була бездоганною.

  
  

• Операції з банками. Деякі джерела свідчать, що навіть великі європейські банки приймали "бернхардівські" фунти, не підозрюючи підробки. Частина банкнот потрапляла у фінансову систему через конвертаційні операції або як депозити.

  
  

Попри те, що британська економіка серйозних збитків не зазнала, масштаб використання підроблених банкнот змусив англійські банки тимчасово призупинити емісію великих купюр (£50 і вище), щоб зменшити ризик їхнього потрапляння в обіг. Таким чином, операція "Бернхард" хоч і не зруйнувала фінансову систему Великої Британії, але значно підірвала довіру до національної валюти. А до кінця війни було виготовлено фальшивих фунтів на загальну суму понад 130 мільйонів — величезний обсяг для того часу.

Кінець операції

На початку 1945 року, коли фронт стрімко наближався до Берліна, було очевидно, що таємна друкарня в Заксенгаузені може незабаром потрапити до рук союзників. У березні 1945 року ув’язнених-фахівців, які працювали над проєктом, перевели з Заксенгаузена до концтабору Маутгаузен, а звідти — до мережі тунелів Редль-Ціпф, де планувалося відновити виробництво. Проте незабаром наказ про продовження друку скасували, і в’язні отримали розпорядження знищити всі наявні фальшиві банкноти. Матеріали, які не можна було ліквідувати на місці, упакували та затопили в австрійському гірському озері Топліцзее. Це місце пізніше стало легендарним для мисливців за скарбами, і у 1950–60-х роках із дна озера дійсно підняли значну кількість банкнот та частину друкарських форм.

Процес підняття з дна озера великої кількості банкнот

Щодо самих ув’язнених, їх мали перевезти з тунелів до концтабору Ебензее для розстрілу. Наказ передбачав одночасне знищення всіх 140 осіб, але через неможливість перевезти таку кількість за один раз план реалізувати не вдалося. Перші дві групи безперешкодно прибули до табору, де їх утримували окремо від інших в’язнів. Третя група через поломку вантажівки змушена була долати відстань пішки протягом двох діб. Під час цього охорона дізналася про наближення союзних військ і залишила ув’язнених без нагляду. 5 травня 1945 року остання група дісталася табору Ебензее, який вже залишився без охорони, а наступного дня табір зайняли американські війська, звільнивши в’язнів.

Керівник операції, штурмбаннфюрер СС Бернхард Крюґер, потрапив у полон до союзників, проте уникнув суворого покарання, оскільки його діяльність кваліфікували радше як економічну диверсію, а не прямий воєнний злочин.

Підсумки та післявоєнний вплив

Фальшиві купюри, виготовлені в рамках операції "Бернхард", ще довго становили серйозну проблему для Великої Британії. У 1945–1948 роках Банк Англії був змушений провести масштабну грошову реформу, в межах якої з обігу вилучили всі банкноти великих номіналів. Причиною стало те, що саме ці купюри найчастіше підроблялися і викликали найбільшу недовіру серед населення та фінансових установ. Це рішення суттєво вплинуло на британську банківську систему: високі номінали повернулися в обіг лише у 1960-х роках, коли небезпека масового поширення підробок остаточно зникла.

Таким чином, попри те що операція "Бернхард" не досягла своєї головної мети — підірвати економіку Великої Британії, вона залишила помітний слід в історії. Це була найбільша та найретельніше організована фальшивомонетна акція ХХ століття, яка продемонструвала, що гроші можуть перетворюватися на ефективну зброю стратегічного значення.