Гексоген

В останні десятиліття гексоген став одним із найвідоміших вибухових речовин які існують на планеті. За ступенем поширеності саме гексоген має право претендувати на світове лідерство будучи основою для більшості вибухових боєприпасів. Тож давайте розберемось що таке гексоген і як його використовують.

Гексоген або як його ще називають циклотриметилентритетранітрамін, а також RDX (Research Department Explosive) являється вибуховою речовиною. Він має вигляд білого кристалічного порошку що має властивість ефективної вибухової речовини з високими характеристиками за потужністю і швидкістю детонації, а також із широкими можливостями для свого технологічного вдосконалення. Він не має ні смаку, ні запаху, та у воді не розчиняється (добре розчиняється в концентрованій азотній кислоті, гірше в ацетоні, погано у хлороформі, спирті).

Циклотриметилентринітрамін було вперше синтезовано у 1897 року в Німеччині. Незважаючи на те, що це було зроблено фахівцем прусського військового відомства - інженером і хіміком Ленце та основним потенційним призначенням цієї речовини розглядали саме медичне. Речовина мала схожі властивості з уротропіном, який використовували як антисептик і препарат для лікування інфекцій сечовивідних шляхів. Надалі над поліпшенням лікарських властивостей циклотриметилентринітраміну почав працювати інший німецький хімік - Геннінг, який запатентував цю речовину 1899 року як динітрат уротропіну. Зважаючи на свою сильну отруйність, медичних перспектив нова речовина не отримала і надовго виявилася забутою.

Проте після закінчення Першої світової війни, у 1920 році стараннями німецького хіміка Герца працювавши над дослідженнями циклотриметилентринітраміну було виявлено більш ефективний напрямок його застосування, а саме в якості вибухової речовини яка виявилась потужнішою за тротил. І саме після цього у новій якості речовину запатентували під простішою назвою - Гексоген.

Швидкість детонації гексогену на той момент перевищувала всі відомі вибухові речовини. А точно визначити бризантну здатність нової вибухівки не змогли, оскільки вона повністю знищувала свинцевий стовпчик, який використовували в ухваленій тоді методиці обчислень. Проте у гексогена були виявлені серйозні недоліки. На відміну від нечутливого до зовнішніх впливів тротилу, гексоген виявився вельми нестійким і до ударів, і до тертя. Цю проблему вдалося швидко вирішити за рахунок так званої флегматизації - змішування з певними речовинами-стабілізаторами.

Вперше гексоген в якості вибухової речовини почали використовувати в 1930-х роках у Великій Британії. Та для забезпечення секретності на той момент цю речовину позначили терміном RDX - Research Department Explosive (Вибухівка Департаменту Досліджень) який не мав жодного значення. Але і по сьогодні абревіатура RDX залишилася загальноприйнятою для цієї вибухової речовини.

Гексоген має широку популярність саме у військовій справі. Його використовують для виготовлення детонаторів, спорядження боєприпасів та саморобних вибухових пристроїв, але його також використовують для вибухових робіт у промисловості, як правило, в суміші з іншими речовинами (тротилом тощо), а також з добавкою флегматизаторів (парафіну, воску, церезину), що зменшують небезпеку вибуху гексогену від випадкових обставин. Наприклад, широко відома С-4 - це 91 % гексогену, 2,25 % поліізобутилену, 5,31 % діоктілсебацінату і 1,44 % рідкого мастила.

Додатковий матеріал взятий з джерела - https://sappers.com.ua/