БТР-94

БТР-94 - український колісний бронетранспортер.

ТТХ БТР-94

Довжина корпусу: 7.6 м

Ширина: 2.9 м

Висота: 2.8 м

Колісна формула:  8 × 8

Двигун: УТД-20

Потужність: 300 к. с.

Маса: 13.6 т

Екіпаж: 3+10 осіб

Максимальна швидкість руху: 85 км/год

Запас ходу: 800 км

Озброєння: 2 x 23-мм гармати 2А7М та 1 х 7,62-мм ПКТ

Історія та конструкція

Колісний бронетранспортер БТР-94 був розроблений у першій половині 1990-х років українськими фахівцями Харківського заводу транспортного машинобудування імені В. О. Малишева. Після проведення випробувань машина була запущена в обмежене серійне виробництво, а також укладено експортні контракти на її постачання до Іраку та Йорданії. Водночас на озброєння Збройних сил України цей бронетранспортер офіційно прийнятий не був.

Загалом БТР-94 являє собою глибоку модернізацію радянського БТР-80, головною відмінністю якої стало суттєве посилення озброєння. Машина зберегла класичну компоновку для бронетранспортерів з колісною формулою 8×8. Моторно-трансмісійне відділення розміщувалося в кормовій частині корпусу, тоді як десантне відділення знаходилося в центральній частині. Корпус виготовлявся з катаної броньової сталі та забезпечував захист екіпажу й десанту від куль стрілецької зброї та уламків артилерійських боєприпасів.

Як силову установку БТР-94 отримав дизельний двигун УТД-20 потужністю 300 к. с. За бойової маси близько 13,6 т бронетранспортер міг розвивати максимальну швидкість до 85 км/год. А завдяки наявності водометних рушіїв машина зберігала амфібійні можливості й могла долати водні перешкоди зі швидкістю до 10 км/год без попередньої підготовки.

Екіпаж БТР-94 складався з трьох осіб: командира, навідника та механіка-водія. Десантне відділення було розраховане на перевезення до десяти військовослужбовців. Посадка й висадка здійснювалися через бічні люки в бортах корпусу та люки в даху. Основним озброєнням машини був бойовий модуль із двома автоматичними гарматами калібру 23 мм, спареним кулеметом калібру 7,62 мм, але вона також мала пускові установки для відстрілу димових гранат. Така конфігурація істотно підвищувала вогневі можливості бронетранспортера та дозволяла ефективно застосовувати його для підтримки піхоти, ураження легкоброньованих цілей і боротьби з повітряними цілями на малих висотах.