АО-63

АО-63 - радянський дослідний двоствольний автомат.

ТТХ АО-63

Довжина: 890 мм

Маса: 3,68 кг (без набоїв)

Калібр: 5,45 × 39 мм

Ємність магазину: 45 набоїв

Історія та конструкція

У 1980-х роках у Центральному науково-дослідному інституті точного машинобудування радянські конструктори Сергій Симонов і Петро Ткачов створили перспективний експериментальний автомат АО-63, який розроблявся в межах науково-дослідної роботи "Абакан". Метою проєкту було опрацювання нових технічних рішень для підвищення ефективності індивідуальної стрілецької зброї, призначеної для можливого прийняття на озброєння Збройних сил СРСР.

АО-63 вирізнявся надзвичайно оригінальною та технологічно складною конструкцією, основу якої становила двоствольна схема з синхронною роботою автоматик. Обидва стволи працювали синхронно, що дозволяло реалізувати дуже високий темп стрільби та забезпечувати підвищену щільність вогню. Загальна довжина автомата становила близько 890 мм, а маса без набоїв — приблизно 3,68 кг, що для такої конструкції вважалося прийнятним показником.

Зброя використовувала штатний набій 5,45×39 мм, що зберігало уніфікацію з іншими радянськими зразками стрілецького озброєння того періоду. Подача боєприпасів здійснювалася зі спеціальних магазинів місткістю 45 набоїв. АО-63 мав кілька режимів вогню: одиночні постріли з одного ствола, стрільбу чергами по два пострілами з мінімальною затримкою між ними (близько 0,01 секунди), а також повністю автоматичний вогонь. Стрільба чергами по два постріли дозволяла зменшити вплив віддачі на початковому етапі стрільби та підвищити ймовірність ураження цілі першими пострілами.

Під час випробувань АО-63 продемонстрував високу купчастість і загалом підтвердив життєздатність закладеної в нього концепції з інженерної точки зору. Але, водночас конструкція виявилася складною у виробництві, відносно дорогою та вимогливою до технічного обслуговування. Система автоматики ускладнювала серійне виготовлення, збільшувала навантаження на механізми й потребувала застосування нестандартних магазинів, що знижувало рівень уніфікації з наявними зразками озброєння.

У підсумку, попри інженерну оригінальність і значний науково-технічний інтерес, АО-63 не здобув перемоги в конкурсі "Абакан" і не був прийнятий на озброєння та він залишився експериментальним зразком.