Kugel-Treibmine

Kugel-Treibmine - німецька протипіхотна міна періоду Другої світової війни.

ТТХ Kugel-Treibmine

Загальна вага: 18-20 кг

Маса вибухової речовини: 1 кг

Діаметр: 25 см

Зусилля спрацьовування: 0,5 кг

Час затримки спрацьовування: 10-12 с

Радіус ураження: до 10 м

Історія та конструкція

Kugel-Treibmine або як її ще позначають K.Tr.Mi. доволі специфічний німецький протипіхотний боєприпас Другої світової війни, що зазвичай фігурує в джерелах як

"рухома міна". Строго кажучи, цей боєприпас важко відносити до класу мін, оскільки за своєю конструкцією і типом приведення в дію це скоріше важка протипіхотна осколкова граната. Вона не встановлюється на місцевості, не має детонатора з датчиком цілі. Замість цього боєприпас приводили у дію механічно, котячи або спускаючи його у напрямку супротивника. Відомо, що виготовляли Kugel-Treibmine у досить обмежених кількостях, тож її радше слід вважати експериментальним або обмежено серійним зразком.

Ідея застосування була проста: масово розгортати такі міни на схилах, запускати їх у рух — і дозволяти їм скочуватися до цілі. Після проходження розрахункового часу підривний пристрій приводився в дію і відбувався вибух з розсіюванням осколків.

За конструкцією Kugel-Treibmine мала кулеподібний корпус, інколи описуваний як виконаний із бетону або інших недорогих матеріалів — ймовірно, через дефіцит металу у пізній період війни. У корпус заливали металеву шрапнель. Всередині лишався простір для п’яти 200-грамових тротилових або мелінітових шашок (Sprengkörper 28). Через прямокутний отвір зверху вставляли просвердлений дерев’яний брусок, у який розміщували запальний елемент: німецьку запальну трубку (Sprengkapselzünder) що складалася з терочного хімічного запальника ZDSCHN ANZ 29 (Zundschuranzunder 29), 10-12-сантиметрового відрізка вогнепровідного шнура Zeitzuendschnur 30 і капсуля-детонатора Sprengkapsel N.8.

Типова процедура застосування була такою: на позиціях із крутим схилом чи в гірській місцевості міну укладали на краю бруствера, висмикували кільце чим запалювали вогнепровідний шнур, а потім штовхали боєприпас униз по схилу. Міна котилася в бік противника і вибухала по закінченні горіння шнура (приблизно через 10–12 секунд), уражаючи ворога шрапнеллю.