Karrar

Karrar - іранський основний бойовий танк.

ТТХ Karrar

Довжина: 9,5 м

Ширина: 3,5 м

Висота: 2,3

Вага: 51 т

Розрахунок: 3 особи

Максимальна швидкість руху: 70 км/год

Калібр гармати: 125-мм

Історія та конструкція

Іранський основний бойовий танк третього покоління під маркуванням Karrar був спроєктований конструкторами підприємства "Dorud Bani Hashem Armored Industry". Його вперше представили громадськості 2 березня 2017 року в Тегерані, під час офіційної презентації Міністерства оборони Ірану. А у 2020 році він був офіційно прийнятий на озброєння та на сьогодні виготовляється серійно.

Даний танк спроєктований на основі досвіду використання попередніх радянських моделей, зокрема Т-72C та має класичну схему з трьома відділеннями: місце механіка-водія розташоване спереду, бойове відділення з баштою — у центрі, а моторно-трансмісійне — в кормовій частині. Екіпаж танка складається з трьох осіб: командира, навідника та механіка-водія. В якості силової установки він має дизельний двигун потужністю 700 кінських сил, що забезпечує максимальну швидкість до 70 км/год на шосе та запас ходу близько 550 км.

Його лобові частини мають композитну броню, що забезпечує підвищений рівень захисту. Крім цього, на Karrar встановлені блоки динамічного захисту на лобових, бортових та кормових частинах корпусу, а також протикумулятивні решітки. Його бойова маса складає приблизно 51 тонну. Додатково він має сучасну систему керування вогнем третього покоління, яка включає лазерний далекомір, тепловізор, денний і нічний приціли, а також оптико-електронну апаратуру, що дозволяє ефективно вражати цілі в будь-який час доби.

В якості основного озброєння в башті танка Karrar закріплена 125-мм гладкоствольна гармата 2А46М з автоматом заряджання та стабілізатором. А додаткове озброєння включає 12,7-мм кулемет закріплений у дистанційно керованому бойовому модулі, один 7,62-мм кулемет та 14 пускових установок для запуску димових гранат.

Основний бойовий танк Karrar є результатом прагнення Ірану подолати зовнішні обмеження на постачання озброєння, тому в його конструкції широко застосовано власні технологічні рішення. Його створення стало свідченням наміру Тегерану досягти незалежності у сфері оборонної промисловості. Попри використання ряду радянських технічних рішень, іранським інженерам вдалося поєднати їх із сучасними системами та оновленнями, що забезпечують танку відповідність сучасним вимогам ведення бою.