Grossfuss Sturmgewehr

Grossfuss Sturmgewehr - німецька експериментальна штурмова гвинтівка кінця Другої світової війни.

Історія та конструкція

На початку 1945 року німецькими конструкторами з підприємства Metall- und Lackwarenfabrik Johannes Großfuß була створена експериментальна штурмова гвинтівка під назвою Grossfuss Sturmgewehr. Мета проєкту полягала в розробці простої та дешевої у виробництві зброї, яка могла б замінити або доповнити наявні зразки в умовах гострого дефіциту матеріалів і руйнування промислової бази. Конструктори свідомо прагнули максимально спростити конструкцію: складні фрезеровані деталі мали замінити штампованими елементами, обробку звести до мінімуму та використовувати стандартні компоненти.

За доступними даними, проєкт мав такі орієнтовні тактико-технічні характеристики: калібр 7,92×33 мм, живлення зі штатного 30-зарядного магазину StG-44, режими вогню - одиночний і автоматичний, темп стрільби близько 500–550 пострілів за хвилину і вага у межах 4–5 кг. Конструкція допускала мінімальну обробку деталей — широке застосування штампованих елементів і простих пресованих корпусних вузлів робило б виробництво дешевшим і швидшим. Також відомо що ця гвинтівка використовувала автоматику напіввільного затвора з газовим уповільненням. Механіка передбачала використання газового поршня і хитного вузла, який знижував навантаження на затвор у момент його відхилення — таким чином досягалася необхідна надійність без ускладнення конструкції. А ударно-спусковий механізм був куркового типу.

Незважаючи на вдалі інженерні ідеї, Grossfuss Sturmgewehr не дійшов до серійного виробництва. Причини очевидні: пізні строки розробки (кінець 1944 — початок 1945), руйнування промислової інфраструктури, брак матеріалів і конкуренція з іншими проєктами. Роботи були припинені з капітуляцією Німеччини в травні 1945 року, і більшість напрацювань залишилися на рівні креслень і прототипів. Утім, декілька прототипів були захоплені радянськими військами. Післявоєнні випробування показали хорошу живучість і надійність. Один із захоплених екземплярів витримував кілька тисяч пострілів у серії без критичних відмов, що свідчить про добру реалізацію принципу уповільненого затвору.