M109

Адаптував, переклав та покращив @ddd_spetz

M109 — американська самохідна гаубиця, що перебуває на озброєнні армії США та деяких інших країн світу, в тому числі в Україні.

ТТХ M109:

Бойова маса - 23,8 тонн;

Довжина корпусу – 6,1 м;

Довжина з гарматою вперед – 6,6 м;

Ширина корпусу – 3,1 м;

Висота – 3,2 м;

Екіпаж - 4-6 осіб (залежно від модифікації);

Тип броні - алюмінієва катана

Лоб корпусу (верх) - 32 мм/75°;

Лоб корпусу (середина) - 32 мм/19°;

Лоб корпусу (низ) - 32 мм/60°;

Борт і корма корпусу - 32 мм/0°;

Днище - 32 мм;

Дах корпусу - 32 мм;

Лоб і борт башти - 32 мм/22°;

Корма башні - 32 мм/0°;

Дах башні - 32 мм;

Тип гармати - гаубиця;

Марка і калібр гармати - M126, 155 мм;

Кути вертикального наведення - від -3 до +75 град;

Дальність стрільби - 19,3 км (з активно-реактивним снарядом);

Приціли - M42 (перископічний), M118C (телескопічний), M117 (панорамний перископічний);

Додаткове озброєння: кулемет M2HB калібру 12,7 мм;

Двигун - дизельний, V-подібний, 8-циліндровий;

Потужність двигуна - 405 к. с.;

Швидкість по шосе - 56 км/год;

Запас ходу по шосе - 350 км;

Розробка

Розробку нової самохідної артилерійської установки почали на початку 1960-х років і вона мала замінити застарілу самохідну установку M44, що створювалася на базі легкого танка M41 «Walker Bulldog» . Під час випробувань нова самохідна артилерійська установка показала себе з кращого боку і вона була прийнята на озброєння в 1963 році.

Уперше M109 було використано в бою у В'єтнамській війні, а згодом її застосовували майже в усіх воєнних конфліктах, у яких брали участь США. Крім армії США, M109 набула поширення у військах країн НАТО, а також у країнах за її межами. Численні спроби замінити її на інші, більш сучасні САУ, були відкинуті з огляду на економічну складову.

Опис

Самохідна артилерійська установка M109 базувалася на гусеничному шасі оригінальної конструкції з башнею, що обертається на 360°. Корпус артилерійської системи та башнею суцільнозварні, виконані з катаної алюмінієвої броні, яка забезпечує захист від вогню стрілецької зброї та уламків снарядів польової артилерії. У передній частині знаходиться місце водія, моторне відділення праворуч від нього, а гарматна башня ззаду. Підвіска стрижнева, яка має 7 котків з кожного боку, що транспортує зубчастий барабан в передній частині і напрямний — у задній. Валків зворотного ходу немає. Стандартне оснащення включає інфрачервоні ведучі вогні і спеціальне обладнання, що дозволяє машині самостійно пересуватися через річки.

Основне озброєння САУ (вироблене в основному на арсеналі Вотервліт): 155-мм гаубиця M126 (довжина ствола 23 калібри) на M109, M185 (39 калібрів)— на M109A2/A3/A4, M284 (39 калібрів) — на M109A5/A6.

Гаубиця встановлена на станку M127, оснащеному ежектором і дульним гальмом. Противідкатні пристрої — гідропневматичні. M109 має наступні приводи наведення — гідравлічний (основний) і ручний (допоміжний). Звичайна швидкострільність — 3 постр/хв, максимальна — 6 постр/хв.

Допоміжне озброєння: 12,7-мм кулемет M2HB та Mk 19 або кулемети M60 і M240 або британський кулемет Enfield L4.

Система керування вогнем: оптичний приціл (збільшення 4×, поле зору 10°), панорамний приціл (4× і 10°), квадрант і квадрант навідника.

Екіпаж САУ складається з шести осіб: командира гармати, навідника, помічника навідника, механіка-водія і двох номерів обслуги (заряджаючих). Навідник розміщувався в лівій частині башти, а механік-водій — в передній частині корпусу зліва від двигуна. Спереду розташовуються три перископічних прилади спостереження М45, які могли закриватися металевими щитками. Місце командира, що знаходився у башні праворуч, обладнувалося перископічним приладом спостереження М27 та турельною установкою великокаліберного кулемета, яка обертається.

Модифікації

Самохідна гаубиця М109 має низку модифікацій:

· М109 — базова модель, поступала на озброєння з 1963 року. Оснащувалася 155-мм гарматою M126 на станку M127 Howitzer Mount, боєукладка 28 снарядів різного типу. Допоміжне озброєння — великокаліберний кулемет M2HB з 500 набоями.

· M109A1 та M109A1B — надійшла на озброєння в 1973 році. Відрізнялася від базової моделі збільшеною довжиною ствола гармати M126A1, вдосконаленими приводами наведення і посиленою підвіскою. Мала можливості застосування касетних снарядів з донним газогенератором M864.

· M109A2 — надійшла на озброєння в 1979 році. Має змінену конструкція досильника і противідкатних пристроїв. Боєкомплект збільшений на 22 постріли.

· M109A3 та M109A3B — модернізований варіант M109A1 та M109A2 відповідно. Замінений гарматний станок. Обладнана системою відведення повітря з паливної системи, удосконаленою панеллю приладів механіка-водія, системами контролю стану боєукладки, торсіонних валів. Максимальна дальність стрільби звичайним осколково-фугасним снарядом збільшена до 18 км, активно-реактивним — до 24 км.

· M109A4 — встановлена система захисту від зброї масового ураження. Удосконалено механізми горизонтального наведення гармати а також внесені зміни в силову установку.

· M109A5 — встановлена нова гармата M284 (довжина ствола 39 калібрів) на гарматному станку M182. Максимальна дальність стрільби збільшена до 30 км. На вимогу замовника можуть встановлюватися система GPS і автоматизована система управління вогнем.

· M109A5+ — удосконалена версія M109A5 з поліпшеною системою керування вогнем. Поставлялася на озброєння чилійської армії.

· M109A6 «Паладин» — глибока модернізація самохідної гаубиці, що надійшла на озброєння армії США в 1992 році. Встановлена нова башня з поліпшеним броньовим захистом і внутрішньою обшивкою з кевлара. Озброєна новітньою гарматою — M284 на станку M182A1. Обладнана новою радіостанцією, автоматизованою системою управління вогнем, бортовим балістичним обчислювачем і навігаційною системою, що забезпечують автоматичне наведення гармати, також вона оснащена приймачем космічної радіонавігаційної системи NAVSTAR.

· M109A3G — модернізований варіант, розроблений у ФРН у 1983 році. Відрізняється новою гарматою зі стволом від буксируваної гаубиці FH70 «Rheinmetall», досконалішими пристроями противідкотів, новим клиновим затвором і введеним у боєкомплект посиленим бойовим зарядом (що дозволило збільшити дальність стрільби з 14,6 до 18 км і швидкострільність — з 4 до 6 пострілів на хвилину). Кількість пострілів збільшено з 28 до 34. Також на бойовій машині встановлені нові, західнонімецькі приціли і прилади спостереження, засоби зв'язку, гусениці, 7,62-мм зенітний кулемет MG-3 і димові гранатомети.

· M109A3GNM — модернізований варіант, розроблений в 1988 році для армії Норвегії. Оснащений новим стволом виробництва компанії «Рейнметалл», що дозволило збільшити дальність стрільби.

· M109L — модернізований варіант, що вироблявся за ліцензією в Італії.

· M109A5Ö — австрійський варіант (Ö - Österreich), створений на базі M109A5.

· M109 «KAWEST» — швейцарська модифікація M109A1 з встановленою 155-мм гарматою L47 власного виробництва, що стріляє на 36 км.

· Oto Melara 155mm M109L — італійська версія гармати M109 з подовженою гарматою 39 калібрів FH70 з максимальною дальністю ураження 24-30 км.

· K55/K55A1 — південнокорейська версія самохідної гармати M109.

На даний момент самохідні артилерійські установки M109 різних модифікацій перебувають на озброєні в наступних країнах: Австрія, Бразилія, Греція, Данія, Ізраєль, Іспанія, Литва, Ліван, Кувейт, Марокко, ОАЕ, Пакистан, Перу, Португалія, Саудівська Аравія, США, Тайланд, Чилі, Індонезія, Єгипет, Швейцарія, а також Україна. На озброєнні України перебувають близько 100 самохідних артилерійських установок M109 різної модифікації.