M1973 Sinhung (VTT-323)

M1973 Sinhung (VTT-323) - північнокорейський бронетранспортер.

Історія та конструкція

Бронетранспортер під маркуванням M1973 Sinhung (також відомий як VTT-323) був створений у Північній Кореї на початку 1970-х років. Його серійне виробництво почалося приблизно у 1973 році, звідки й походить його індекс "M1973". Ця машина стала одним із основних гусеничних БТР у арсеналі КНДР.

M1973 Sinhung створений як ліцензійна, але при цьому модифікована версія китайського бронетранспортера YW-531 (Type-63), адаптована під потреби КНДР. Корпус машини зварено зі сталевих бронепанелей. Він із плоским дахом і заокругленим носком. На кожному боці розташовано по п’ять опорних катків. Бронетранспортер повністю амфібійний: перед переправою екіпаж піднімає відкидний носовий фартух і вмикає водяні помпи, а рух у воді забезпечують гусениці. Як силова установка зазначений дизельний двигун Deutz BF8L413F потужністю близько 320 к.с.

За орієнтовними даними, довжина машини становить близько 6–6,5 м, ширина приблизно 3 м, бойова маса — близько 12–15 т. Максимальна швидкість по дорозі сягає приблизно 60 км/год, по воді — близько 8–10 км/год, запас ходу — орієнтовно до 400 км. Екіпаж складається з чотирьох осіб, десантне відділення зазвичай вміщує близько 10 піхотинців (але у різних джерелах фігурує інформація про 8–12 осіб). Вхід і вихід десанту здійснюються через двері в кормовій частині корпусу. У даху розташовані два прямокутні люки, які можна зафіксувати у відкритому положенні.

Як основне озброєння на M1973 Sinhung найчастіше ставили два 14,5‑мм кулемети. Існують також варіанти з комбінованим озброєнням — один 14,5‑мм і один 7,62‑мм кулемет. Додатково на даху або в кормовій частині машини можливе кріплення переносного зенітного ракетного комплексу або пускової установки протитанкових керованих ракет для посилення протиповітряного та протитанкового захисту.

Крім бойових конфігурацій, шасі VTT‑323 використовували для численних модифікацій: командирські машини з розширеним радіозв’язком і приладами спостереження, санітарні варіанти з обладнаним відсіком для поранених, носії мінометних установок (зазвичай 82 мм) та платформи для ПТКР. Також на базі цього шасі створювали інженерні, буксирувальні та інші спеціалізовані машини.