3М87 "Кортик"

3М87 "Кортик" - корабельний зенітний ракетно-артилерійський комплекс.

Історія та конструкція

У другій половині 1970-х років у Радянському Союзі фахівцями Конструкторського бюро Приладобудування були розгорнуті роботи зі створення корабельного зенітного ракетно-артилерійського комплексу ближньої дії під маркуванням 3М87 «Кортик». Концепція комплексу ґрунтувалася на поєднанні керованих ракет і автоматичної артилерії в єдиній системі, що дозволяло забезпечити надійне ураження повітряних цілей на мінімальних дистанціях. Комплекс призначався для безпосереднього прикриття бойових кораблів від авіації та протикорабельних засобів ураження. Після завершення випробувань наприкінці 1980-х років «Кортик» був прийнятий на озброєння і застосовувався на різних типах надводних кораблів, зокрема на важких ракетних крейсерах, сторожових кораблях, фрегатах і корветах. Комплекс складається з бойового модуля з озброєнням, системи управління вогнем та радіолокаційно-оптичних засобів виявлення і супроводу цілей. Бойовий модуль встановлюється на палубі корабля і має кругове обертання, що забезпечує ураження цілей у будь-якому напрямку. Робота комплексу можлива в автоматичному або напівавтоматичному режимі, з повним циклом від виявлення цілі до її ураження. А за рахунок наявності багатоканальної системи управління вогнем, яка поєднує радіолокаційні та оптико-електронні засоби виявлення й супроводу цілей комплекс міг ефективно діяти за складних метеоумов, у нічний час та в умовах активної радіоелектронної протидії.

Озброєння комплексу «Кортик» побудоване за комбінованою схемою та поєднує ракетні й артилерійські засоби ураження. Зенітні керовані ракети 9М311 ближньої дії застосовуються для перехоплення повітряних цілей на дальностях до 8 км. Артилерійську складову становлять дві шестиствольні автоматичні установки калібру 30 мм із сумарним темпом стрільби близько 10 тисяч пострілів за хвилину, що дозволяє створювати надзвичайно щільний вогневий бар’єр на кінцевій ділянці підльоту цілі. У випадку прориву повітряної загрози артилерійське озброєння використовується як останній рубіж оборони і могло вражати цілі на дистанціях до 4 км.