.png)
Топографічні карти для артилерії
Бойові дії військ (військових формувань) у сучасних умовах ведуться на широкому фронті, на велику глибину, у високому темпі. А при діях наших підрозділів щодо знищення незаконних озброєних формувань, вони можуть проводитися на різних напрямках за відсутності вогневої і зорової взаємодії. Успішно управляти військами за таких складних умов обстановки командири можуть тільки тоді, коли будуть постійно знати положення, склад, характер дій своїх військ і противника, сусідів і взаємодіючих підрозділів, радіаційну і хімічну обстановку, дані метеорологічних факторів і т. ін.
Для цього командири повинні вивчати обстановку на всю глибину поставленого завдання не тільки в смузі, на напрямах і в районі бойових дій, але й на флангах, тобто на напрямах дій своїх сусідів. Тільки в цьому випадку вони будуть у змозі передбачити зміни бойової обстановки і своєчасно впливати на хід бойових дій.
Використання топографічної карти як особливої форми передачі інформації, як засобу пізнання бойової обстановки дозволяє командиру вивчити незнайому місцевість, а також положення об’єктів і військ, що мають просторове розташування на місцевості. Ось чому в умовах сучасного бою усі офіцери зобов’язані вміти користуватися топографічними картами, швидко вивчати і оцінювати по карті місцевість, точно визначати координати розвіданих цілей, давати цілевказівки та управляти підрозділами. Подальше удосконалення знань і практичних навичок ведення робочої карти повинно здійснюватися безперервно під час проведення усіх видів занять і тактичних навчань.
Робоча карта командира
Топографічна карта, на якій графічно за допомогою умовних тактичних знаків та скорочених позначень відображаються тактична обстановка та її зміни під час бою, називається робочою картою того командира, який її веде.
Робоча карта є одним з основних бойових документів, за допомогою якого командир організує і здійснює управління підрозділом у бою. Робоча карта призначена для вирішення багатьох і різноманітних завдань. Насамперед за допомогою робочої карти командир може:
з’ясувати отримане бойове завдання;
вивчити і оцінити обстановку;
прийняти рішення;
поставити бойові завдання підлеглим підрозділам;
віддати вказівки щодо взаємодії, бойового, тилового і технічного забезпечення;
скласти донесення та доповісти про обстановку старшому командиру;
інформувати сусідів;
пересуватися з підрозділом на місцевості, на якій важко орієнтуватися;
вирішувати завдання з вогневого ураження противника.
На робочу карту командира артилерійського (ракетного) підрозділу наносять:
положення і склад противника, розташування його сил та засобів, пунктів управління;
склад, положення та бойові завдання механізованих (танкових) підрозділів, їх пункти управління, а також дані про сусідів в обсязі, необхідному для взаємодії;
завдання, що виконуються засобами старшого командира в інтересах загальновійськового підрозділу;
завдання з вогневого ураження противника (завдання з нанесення ракетних ударів), що виконуються підрозділом;
пункти управління старшого командира;
вогневі (стартові) позиції (основні, запасні, тимчасові), місця командно-спостережних (спостережних) пунктів (пунктів управління);
основний напрямок стрільби (пуску);
орієнтири;
рубежі, пункти, позиції доданих засобів артилерійської розвідки;
максимальна та мінімальна дальність стрільби (пуску);
маршрути та порядок висування, розгортання, переміщення та маневру в ході бою;
безпечні рубежі віддалення від розривів своїх снарядів (ударів ракет у звичайному спорядженні);
необхідні дані про розташування підрозділів технічного забезпечення (технічної позиції) і тилу.
Для протитанкових артилерійських підрозділів (ПТРК), крім того, - положення, рубежі розгортання та смуги вогню протитанкових засобів.
На робочу карту також наносять умовні найменування місцевих предметів і орієнтири, метеорологічні дані, позивні вузлів зв’язку, станцій і посадових осіб, сигнали управління і сповіщення, дані про наявність і витрату боєприпасів (ракет). Координатну сітку карти кодують відповідним способом.
Читання карти
Рельєф на топографічних картах зображують горизонталями, а деякі його деталі (яри, балки, пагорби) - відповідними умовними знаками. Рельєф на топографічних картах зображують кривими замкнутими лініями, що з’єднують точки місцевості, які мають однакову висоту над рівнем поверхні, взятої за початок відліку висоти. Такі лінії називають горизонталями. Горизонталі бувають: основні, додаткові, допоміжні. Горизонталі, які відповідають основному перетину рельєфу, називаються основними. Їх зображують на картах тонкими суцільними лініями.
Для відображення окремих вершин, улоговин і сідловин, які не можуть бути показані на карті основними горизонталями, застосовують додаткові (через половину висоти основного перетину) і допоміжні (приблизно через чверть основного перетину) горизонталі. Їх відображають на картах пунктирними лініями.
Рельєф місцеві, як правило, складається із випуклих і ввігнутих нерівностей, найрізноманітніших за своєю формою і розмірами.
Окремі нерівності називають формами рельєфу, елементарні форми рельєфу дуже різноманітні. Як правило, їх можна звести до п’яти основних типових форм:
Гора – куполоподібне підвищення.
Улоговина – замкнута чашоподібна впадина.
Хребет – лінійно витягнуте підвищення, яке поступово знижується. Лінія, що з’єднує протилежні схили хребта, називається водорозділом.
Лощина – витягнуте поглиблення, яке знижується в одному напрямку. Лінію, по дну якої спрямовані схили, називають водозливом.
Сідловина – зниження на гребені хребта між двома суміжними вершинами (перевалами).
У горах дороги і стежки через хребти проходять по сідловинах, які називають перевалами. Різновидностями типових форм рельєфу можуть бути: кургани, ями, яри, долини, балки, ущелини.
Класифікація карт, якими користуються на полі бою
Спеціальні карти – це карти, які використовуються військами для детального вивчення місцевості, навігаційного забезпечення польотів авіації, організації військових перевезень і вирішення інших спеціальних завдань.
Спеціальні карти розподіляються на дві основні групи. До першої групи відносять спеціальні карти, що створюються, як правило, завчасно, до другої групи – спеціальні карти, які створюються під час підготовки або у ході бойових дій.
До спеціальних карт, що створюються завчасно, відносять цифрові карти, оглядово-географічні, аеронавігаційні, рельєфні, карти шляхів сполучень, карти з гравіметричними даними, карти геодезичних даних та інше.
Цифрова карта – це цифрове відображення змісту топографічної або спеціальної карти, яке записано на магнітній стрічці або будь-якому іншому носії. Вона може створюватися по топографічних картах, фотознімках, даних польових вимірювань та інших джерел інформації. Необхідність цифрового подання інформації про місцевість обумовлена тим, що нові методи обробки даних базуються на використанні ПЕОМ. Шляхом машинної обробки цифрових карт можуть бути отримані різні тематичні (спеціальні) цифрові карти (моделі).
Оглядово-географічні карти призначені для вивчення фізико-географічних умов великих територій.
Аеронавігаційні карти призначені для підготовки і навігаційного забезпечення польотів авіації. На них більш наочно відображуються об’єкти і елементи місцевості, які є для авіації орієнтирами і перешкодами у польоті, а також показують ізогони і райони аномалій магнітного схилення.
Рельєфні карти призначені для детального вивчення і оцінки рельєфу місцевості під час планування організації бойових дій і польотів авіації. Вони виготовляються, як правило, масштабів 1 : 500 000, 1 : 1 000 000 і дають наочне об’ємне зображення рельєфу місцевості з картографічним зображенням інших елементів місцевості. Основою карти є звичайний білий пластик, на якому попередньо надруковано зміст топографічної або оглядово-географічної карти.
Рельєфні карти на окремі гірські райони забезпечують визначення умов спостереження, маскування, захисту і пересування військ. Вертикальний масштаб карти вибирають залежно від характеру рельєфу з розрахунком наочного відображення його основних форм, вивчення яких дозволяє визначити найбільш доступні напрямки дій військ, захисні і маскувальні властивості місцевості, вибрати ділянки для створення різних перешкод і визначати способи подолання завалів і різних перешкод. Вертикальний масштаб завжди більший від горизонтального (для рівнинної місцевості в 10-20 разів, пагорбкуватої в 5-10 разів і гірської в 2-5 разів).
Карти шляхів сполучень призначені для планування пересування військ і організації військових перевезень. На них детально відображають мережу автомобільних і залізничних шляхів, характеризують їх (клас, ширину, покриття і т. ін.), а також розміщують дані про мости, тунелі та інші дорожні споруди, зазначають відстані між населеними пунктами та іншими об’єктами.
Гравіметричні карти призначені для визначення значення прискорення сили тяжіння і використовуються переважно у ракетних військах (РВ) під час підготовки вирахуваних даних для пуску ракет. Основою гравіметричних карт є топографічні карти, на які наносять лінії однакових аномалій сили тяжіння (ізоаномалії). Гравіметричні карти видаються масштабів 1:200 000, 1:1 000 000.
Карти геодезичних даних призначені для швидкого і більш точного визначення координат вогневих (стартових) позицій, засобів розвідки і цілей, а також для топогеодезичної прив’язки елементів бойових порядків військ. Координати контурних точок для друкування на карті визначають по великомасштабних картах, планах або фотограмметричними методами, які забезпечують необхідну точність. Як основа для друкування спеціального змісту використовуються топографічні карти відповідних масштабів.
Карти ділянок ріки призначені для детального вивчення водних перешкод і прилеглої до них місцевості. Вони використовуються під час організації і здійснення форсування водних перешкод військами. Карти містять дані щодо швидкості течії, глибини ріки, ґрунту і профілю дна по окремих створах, крутизни берегів, гідротехнічних споруд і можливої зміни режиму ріки після їх руйнації, характеристику переправ (мостів, паромів, бродів), відомості про межі затоплення заплави та її прохідність. Ці карти видаються, як правило, масштабів 1 : 25 000 і 1 : 50 000.
Карти гірських проходів і перевалів призначені для детального вивчення гірської місцевості і вибору найбільш доцільних шляхів подолання гірських систем або для організації оборони. На них даються ретельні характеристики перевалів і проходів. Ці карти створюються масштабів 1 : 50 000 і 1 : 100 000.
Карти орієнтирів містять умовні назви елементів місцевості та її окремих об’єктів. Орієнтирам надають назви і номери, якими користуються під час управління військами у ході бою.
Плани міст створюють на території міст, великих залізничних вузлів, військово-морських баз та інших важливих населених пунктів і їх околиць. Вони призначені для детального вивчення міст і підходів до них, орієнтування, виконання точних вимірювань і розрахунків під час організації і ведення бою.