Історія розвитку бронежилетів: від сталі до нанотехнологій

За останні декілька століть бронезахист зазнав відчутних змін: від уже полегшених металевих кірас до сучасних бронежилетів з керамічними плитами. Еволюція спорядження відбувалась разом із розвитком оборонного виробництва: поява нових видів зброї вимагала створення кращої амуніції.

Від сталевих обладунків до сучасних бронежилетів

Перші "розробки" індивідуального захисту зʼявилися тоді ж, коли і перші "інструменти" — каміння та палки. І процес розвитку їх був нерозривним: нова зброя вимагала нового захисту. Перші обладунки почали зʼявлятися приблизно в V—IV ст до нашої ери — давні греки використовували для цих цілей вироби з бронзи. Приблизно в той же період у Римі війська носили кольчугу — залізну сорочку. Безумовно, на той час це було ефективне та в певному сенсі технологічне рішення.

Від перших сталевих засобів індивідуального захисту до появи першого (якщо можна його так назвати) військового бронежилета минуло понад 25 віків! І от, наприкінці ХІХ століття, американський лікар Джордж Гудфеллоу виявив, що складена у декілька разів шовкова хустка може призупинити пістолетну кулю. Удосконаливши систему, священик українського походження Казимир Зеглен за декілька років запатентував свій шовковий бронежилет.

Згодом, вже на початку ХХ століття, взявши за основу виріб Зеглена, його колега, винахідник Ян Щепаник, удосконалив технологію додавши до шовку тонкі сталеві листи. Кажуть, цей винахід врятував життя самого короля Іспанії Альфонса XIII, захистивши від уламків гранати під час замаху.

Революція у захисних матеріалах: кевлар, поліетилен, кераміки

Спроби застосувати композити для виготовлення бронезахисту були здійснені ще за часів Першої світової війни, однак перша керамічна бронесистема зʼявилась аж у 1963 році. Річард Кук від імені аерокосмічної корпорації Goodyear запатентував керамічну бронесистему з оксиду алюмінію на підкладці зі скловолокна.

А на початку 1970-х компанія DuPont запатентувала балістичну тканину Kevlar. І вже за декілька років компанія Second Chance Body Armor започатковує індустрію виробництва легких бронежилетів, створивши перший повністю кевларовий бронежилет.

Також існує поширена думка, що надвисокомолекулярний поліетилен (НВМП), який використовується для захисних бронеелементів, з'явився лише наприкінці 1980-х років. Проте, насправді, історія цього унікального матеріалу сягає набагато раніших часів. Хоча компанія Honeywell є одним із ключових гравців на ринку НВМП, перші кроки у його комерціалізації були зроблені ще в 1970-х роках. Саме тоді AlliedSignal (пізніше придбана Honeywell) розробила волокно під назвою Spectra, яке стало одним із перших і найвідоміших у світі. Цей матеріал відзначився неперевершеною комбінацією легкості, гнучкості та надзвичайної міцності, що дозволило суттєво знизити вагу бронежилетів. Завдяки цим характеристикам перші бронежилети з НВМП були застосовані в правоохоронних органах та військових ще в середині 1980-х років.

Як змінився підхід до захисту у військових за останні десятиліття

Одним із найважливіших факторів, що впливав на процес створення та розвитку вітчизняних ЗІБЗ у визначений період був історичний досвід. Зокрема досвід війн середини і кінця XIX століття сприяв розумінню необхідності оснащення піхоти протиуламковими засобами захисту.

Сьогодні вимоги до балістичного захисту — вищі, а ресурсів для його створення — більше. Тепер виробники, мають змогу розробляти та виготовляти спорядження, що матиме і високий клас захисту, і невелику вагу водночас. НВМПЕ та керамічні композити вже майже витіснили сталь, а тканини, типу Cordura чи Oxford, дозволили виготовляти міцні та довговічні бронежилети. Сучасне виробництво дозволило також змінити і конфігурацію бронежилетів: вони можуть бути анатомічні, прихованого носіння, модульні, полегшені тощо.

Прогноз на майбутнє: які технології можуть з’явитися?

Упродовж усього періоду розвитку галузі прослідковується тенденція — зменшення ваги та посилення захисних властивостей. Перше необхідне для ефективності тих, хто цю броню використовуватиме, адже залишатися боєздатним в 50-кілограмових обладунках, мʼяко кажучи, важко. Друге — власне основна функція індивідуального захисту. Адже розвиток зброї змушує людство шукати шляхи, як від неї боронитися.

І якщо конструкція броньованих виробів залишалась плюс-мінус сталою, то проривними відкриттями ставали матеріали, що їх використовують для виготовлення броні.

Концепцій та розробок, що вже сьогодні існують, не можуть не вражати! Наприклад, Університет Кента розробив революційний матеріал TSAM (Talin Shock Absorbing Materials). Його протестували надзвуковими ударами швидкістю понад 1,5 км/с. TSAM не лише поглинув удар уламків, але й запобіг проникненню самих уламків!

Фахівці з Університету штату Північна Кароліна (США) розробили композит з металевої піни, який складається з матриці, укладеної між верхнім керамічним шаром і тонким алюмінієвим нижнім шаром. Цей матеріал, попри свою невелику товщину (менше 2,5 см), здатний зупиняти бронебійні кулі калібру 7,62 мм. При цьому глибина поглиблення в місці влучання кулі не перевищує 8 мм.

А Університет Райса та Університет Нью-Йорка проводять спільні експерименти з відстрілів листів графена. Очікується, що броньовані вироби з цього матеріалу будуть значно міцніше кевларових і в поєднанні з керамічними елементами даватимуть справді приголомшливий результат.

Джерело - https://ukrainianarmor.com/