Інформаційно-психологічні операції. Панама.

Автор: Academic

У грудні 1989 року відбулося військове вторгнення на територію Панами військами Сполучених Штатів. За результатами вторгнення фактичний лідер Панами, генерал та диктатор Мануель Нор'єга був усунутий від влади, президентом країни обрали лідера опозиції Гільєрмо Ендара, а Панамські сили оборони припинили свою діяльність.

Цей конфлікт, слід вивчити детальніше для усвідомлення діяльність американських військових, а саме інформаційно-психологічної складової. В цій статті ми згадаємо історичні факти, щоб зрозуміти для чого Сполучені Штати Америки розпочали цю операцію, розглянемо приклади застосування різних форм та методів здійснення впливу на військовослужбовців Панами та проаналізуємо успіхи цих заходів.

Історичне пояснення активізації США. Обґрунтування введення військ. Характеристика конфлікту.

Сполучені Штати розпочали будівництво Панамського каналу в 1904 році. Незважаючи на значні збитки, завдані жовтою лихоманкою та іншими тропічними хворобами, а також вартість понад 360 мільйонів доларів, інженери завершили будівництво каналу лише в 1914 році. Згідно з договором 1903 року, Сполучені Штати мали оренду на 99 років і контролювали як водний шлях, так і велику частину прилеглої землі, відому як зона Панамського каналу.

Уряд Сполучених Штатів завжди пильно і ревно охороняв вхід до Панамського каналу та його прилеглих районів. Канал був найшвидшим водним проходом між Атлантичним і Тихим океанами і вважався стратегічним об'єктом під час війни та вирішальним для оборони півкулі. Постійно існували побоювання, що панамський народ та кубинці якимось чином можуть заволодіти каналом, в результаті чого ВМС США не могли б активно діяти в обох великих океанах. Через це американська військова присутність залишилася в зоні каналу, і будь-яка загроза каналу призвела б безпосередньо до швидкої американської дипломатичної або військової відповіді.

Згодом Сполучені Штати уклали два нових договори з Панамою в 1977 році. Президент США Джиммі Картер і генерал Омар Торріхос підписали угоди, які передали Панамі контроль над каналом у 2000 році. Угоди були затверджені Панамою того ж року, а Сполученими Штатами тільки наступного. Частина зони каналу повернулася Панамі незабаром після ратифікації договору, а весь канал мав повернуться до Панами 31 грудня 1999 року. Договори також гарантували постійний нейтралітет Панамського каналу та гарантували продовження проходу для США у воєнний час незалежно від політики країни.

Омар Торріхос

У 1981 році в авіакатастрофі загинув глава панамської держави Омар Торріхос. Існували припущення, що Мануель Нор’єга вбив його. Того ж року Нор'єга стає начальником штабу генерала Даріо Паредеса, а вже у 1983 році він став головнокомандувачем Сил національної оборони Панами і де-факто керівником Панами.

Мануель Нор’єга

Американські джерела стверджують що Мануель Нор’єга спочатку був союзником США й активно співпрацював із ЦРУ, з кінця 1950-х рокі, а з 1967 року навіть став отримувати пристойну платню за контрактом. Але у 1980-х роках відносини між США та Нор'єгою почали псуватися через ряд скандалів. Нор'єга почав поступово схилятися на сторону СРСР у Холодній війні, отримуючи допомогу від Куби, Нікарагуа та Лівії. Додатково почали ходити чутки що він є подвійним агентом, який працює як на США так і на Кубу та передає американські секрети Кубинцям. Також його звинувачували в тому що він допомагає переправляти колумбійський кокаїн через Панаму до Сполучених Штатів. А в 1988 році Сполучені Штати звинуватили його в торгівлі наркотиками, зброєю та рекеті.

Ще одним важливим фактором зіграли вироби президента та парламенту в Панамі які відбувались 7 травня 1989 року. На пост президента Панамці мали обрати опозиційного кандидата Гільєрмо Ендара або провладного кандидати Карлоса Дюка. За підрахунком голосів перемогу отримав Карлос Дюка проте опозиційні сили заявляли про масові фальсифікації під час виробів. Вони провели свій паралельний підрахунок відповідного до якого зі значною перевагою перемогу отримав саме Гільєрмо Ендара, але вже 11 травня на Ендара було вчинено напад через що він потрапив до лікарні. У відкритих джерелах зазначається що напад скоїли прибічники Нор'єги. Після цих всіх подій Американське керівництво офіційно не визнало результати президентських виборів та запровадило низьку економічних санкцій проти Панами. Відносини між Панамою та США все сильніше загострювалися. А невдала спроба збройового перевороту у жовтні 1989 року призвела до репресій американських громадян в Панамі. Тоді ж газети в Сполучених Штатах щодня писали про те, що солдатів та інших громадян США зупиняють, допитують і б'ють. 15 грудня 1989 року парламент Панами прийняв резолюцію щодо стану війни із США, а на наступного дня старший лейтенант морської піхоти США Роберт Пас з трьома іншими офіцерами, які їхали на приватному автомобілі і були без зброї та в цивільному одязі були розстріляні Панамськими військовими. Вони подумали що американські проводять розвідувальну операцію та відкрили по ним вогонь в результаті двоє зазнали серйозних поранень, а Роберт Пас загинув.

Гільєрмо Ендара

На всі ці події уряд США з тодішнім президентом Джорджем Бушем-старшим не міг просто так спостерігати та 16 грудня президент наказав розробити план та атакувати Панаму. Сама операція отримана назву Just Cause, і розпочалась через чотири дні, 20 грудня о 1:00 за місцевим часом. А вже вранці після початку операції, президент Буш у своїй промові сформулював чотири основні причини вторгнення:

• Захист життя американців. Проголошений Нор'єгою стан війни погрожував 35 000 громадян США, які перебували у Панамі.

• Захист демократії та прав людини у Панамі.

• Протидія міжнародному наркотрафіку. Панама стала центром відмивання грошей та проміжним пунктом для передачі наркотиків у США та Європу.

• Гарантування виконання угоди Торріхоса-Картера. Передбачалось, що, відповідно до угоди, США має право застосувати війська для захисту каналу.

Психологічні методи впливу.

20 грудня 1989 року після висування на вихідні позиції підрозділів спеціального призначення, о 2:00 літаки ВПС і вертольоти армійської авіації завдали ударів по об'єктах у містах Панама, Колон, Ріо-Ато і Давид. Авіація ВПС США почала перекидання парашутно-десантних частин до Панами. З 84 літаків (63 C-141, 19 C-130 і 2 C-5) був скинутий парашутний десант із бійців 75-го полку рейнджерів, після чого 27 літаків (14 C-141, 10 C-5 і 3 C-130) посадковим способом доправили особовий склад і техніку 82-ї повітряно-десантної дивізії на аеродроми Олбрук, Токумен і авіабазу Ховард. Після десантування моторизовані та парашутно-десантні частини висунулися й атакували основні пункти дислокації військових Панами. Також важливу роль в цьому відіграли представники 1-го, 6-го та 8-го батальйону психологічних операцій (PSYOP) які є частиною 4-ї групи інформаційного забезпечення військових операцій армії США (4th Military Information Support Group (Airborne) та колишньою 4th Psychological Operations Group (Airborne)). Вони почали обладнувати автомобілі HMMWV великими 450-ватними гучномовцями AN/UIH-6A з касетами та відповідними промовами про здачу в полон і музикою яка лунала з гучномовців.

Один з найвідоміших епізодів цього конфлікту стався в період, коли Нор'єга переховувався в посольстві Ватикану. Війська PSYOP Сполучених Штатів оточили посольство і включили гучну музику. Усі газети та журнали у своїх виданнях зазначали, що це якісь тонкі звукові тортури. Дехто навіть писав що це була спеціально підібрана музика що пригнічує розум, але на справді звучала звичайна популярна музика тих часів, все, що було у військових у своєму особистому володінні. В результаті обстановка в посольстві стала нестерпною і 4 січня 1990 року Нор'єга здався американським військовим. Але у відкритих джерела також шириться інформація про те що постійний вплив гучної музики був зроблений не для того, щоб вигнати Нор’єгу, а через те що шум був просто для того, щоб дозволити продовжити делікатні переговори всередині, та не дати можливість підслухати кореспондентам преси нічого зайвого.

Також відомо що гучномовці та додаткові динаміки встановлювали для впливу на звичайних панамських військових які перебували на опорних пунктах. Ці елементи інформаційно-психологічної операції відіграли важливо роль в цьому конфлікті та за перші 10 днів американцям вдалось взяти в полон майже 2000 військових і понад 6000 одиниць зброї без жодної втрати з боку бійців армії США. Додатково американські представники PSYOP та ЦРУ здійснювали вплив як на військових так і на цивільних Панами завдяки постійним закликам та трансляціям відповідних текстів через радіо (Radio Impacto та Liberacion). Варто зазначити що американські використовували велику кількість листівок і плакатів, які були виготовлені завчасно, а деякі виготовлялись вже на місці під час захоплення Панамського федерального друкарського заводу. Більшість із листівок були написані англійською мовою з одного боку та іспанською з іншого.

Деякі листівки та плакати були виготовлені з закликом добровільно здавати американським солдатам зброю та отримувати винагороду. Ось один з прикладів такої листівки на якій зображена жінка з дитиною, яка вказує американському солдату місцезнаходження захованої зброї. 

До 8 січня 1990 року Оперативна група PSYOP виготовила та розповсюдила понад мільйон листівок і довідників, 50 000 плакатів, 550 000 газет та 125 000 одиниць іншої різної друкованої продукції. А 14 серпня 1990 року американське військове командування зазначили що вони захопили 76 553 одиниці зброї, а також 39 броньованих машин, 36 літаків і 7 човнів, а панамцям було виплачено 798 100 доларів за 8 769 одиниць зброї.

Однак слід також підкреслити що Панамці  в свою чергу поширювали пропаганду і виготовляти відповідні листівки та буклети зі свого боку. У 1989 році уряд Нор’єги випустив 47-сторінковий іспаномовний буклет під назвою PANAMA – Un pais invadido por el Ejercito – USA (ПАНАМА – країна, вторгнута армією Сполучених Штатів Америки), щоб звертатися за підтримкою до інших країн Південної Америки. 

Підсумовуючи можна зазначити, що використання різних методів та засобів інформаційно-психологічних операцій в даному військовому конфлікті відіграло дуже велику роль. Все це виявилися ефективним у зниженні опору противника та контролю над місцевим населенням.