Цар-танк

Цар-танк - броньований пересувний бойовий пристрій, розроблений на початку Першої світової війни.

ТТХ Цар-танк

Довжина корпусу: 17800 мм

Ширина: 12000 мм

Висота: 9000 мм

Бойова маса: 60 т

Екіпаж: 15 осіб

отужність двигуна: 2 × 240 к. с.

Максимальна швидкість: 17 км/год

Основне озброєння: 2 × 76,2-мм гармати

Додаткове озброєння: 8-10 × 7,92-мм кулемети Максим

Історія та конструкція

Цар-танк, більш відомий як «танк Лебеденка», а також під назвами «Нетопир» або «Мамонт», став однією з найамбітніших, але водночас і найневдаліших розробок Російської імперії часів Першої світової війни. Створений під керівництвом інженера Миколи Лебеденка за участю видатних конструкторів Миколи Жуковського, Бориса Стєчкіна та Олександра Мікуліна, цей проєкт мав на меті створення революційної бойової машини, здатної проривати оборонні лінії противника. Розробка тривала з 1914 по 1915 рік.

Фактично Цар-танк не був танком у звичному розумінні — радше це був експериментальний колісний броньований апарат гігантських розмірів. Перед початком будівництва справжньої машини команда інженерів створила зменшену дерев’яну модель, яку продемонстрували імператору Миколі II. Проєкт отримав його схвалення, після чого було організовано спеціальне акціонерне товариство для фінансування будівництва. Роботи велися таємно влітку 1915 року, а перші випробування відбулися під Дмитровим у Московській області за участю представників армії.

Ідея Лебеденка базувалася на спостереженнях за великими колесами повозок, які легко долали перешкоди. Інженер вирішив перенести цей принцип на військову техніку, створивши машину з двома гігантськими передніми колесами діаметром близько дев’яти метрів і невеликим заднім катком діаметром півтора метра. Корпус з озброєнням розташовувався між колесами — передбачалося встановлення гармат і кулеметів для боротьби з піхотою та легкою бронетехнікою.

У рух машину приводили два авіаційні двигуни Maybach, зняті з підбитого німецького дирижабля, загальною потужністю близько 480 кінських сил. Максимальна швидкість пересування становила до 17 км/год, що вважалося цілком пристойним показником для настільки великої бойової машини.

Однак під час випробувань виявилися серйозні проблеми. Через неправильний розподіл маси задній каток постійно занурювався в м’який ґрунт, через що танк втрачав прохідність навіть на рівній місцевості. Крім того, спиці гігантських коліс були вразливими до артилерійського вогню, а сама машина виявилася надто громіздкою, важкою та неповороткою. Висока вартість виготовлення і складність експлуатації зробили її непридатною для практичного застосування у бойових умовах. Після закриття проєкту єдиний зразок залишився на полігоні, де поступово заріс травою і проіржавів. Згодом він став своєрідним символом нереалізованих технічних амбіцій початку XX століття та прикладом того, як сміливі інженерні ідеї можуть обернутися на провал без належної практичної реалізації. Однак, попри невдачу, Цар-танк назавжди залишився в історії як унікальна спроба створення принципово нового типу бойової техніки.