ППС-10П

ППС-10П - експериментальний радянський пістолет-кулемет.

ТТХ ППС-10П

Довжина: 600 мм

Довжина ствола: 270 мм

Маса: 1.88 кг (без набоїв)

Калібр:7,62×25 мм

Ємність магазину: 30 набоїв

Прицільна дальність: до 100 м

Темп стрільби: 700 пострілів за хвилину

Історія та конструкція

Експериментальний пістолет-кулемет під позначенням ППС-10П був створений наприкінці 1940-х - на початку 1950-х років радянськими фахівцями з ОКБ-180 під керівництвом С. Г. Симонова. Попри поступовий перехід радянських сухопутних військ на автомати під проміжний патрон, пістолети-кулемети на той момент і надалі розглядалися як доцільний вид озброєння для екіпажів бойових машин, розвідки та окремих спеціалізованих підрозділів. Але проєкт не був доведений до завершального етапу державних випробувань і не вийшов за межі дослідно-конструкторських робіт.

За своєю конструкцією ППС-10П відповідав класичній схемі автоматики з використанням вільного затвора. Значну частину елементів виготовляли методом штампування з листової сталі, що відповідало тогочасним підходам до спрощення виробництва та зниження його собівартості. Зброя оснащувалася складаним металевим прикладом, який зменшував загальні габарити під час транспортування й полегшував застосування в обмеженому просторі.

Пістолет-кулемет був розрахований на використання пістолетного патрона 7,62×25 мм ТТ. Живлення здійснювалося зі знімних коробчастих магазинів ємністю 30 набоїв. Ведення вогню передбачалося лише в автоматичному режимі з відкритого затвора, що було характерним для більшості пістолетів-кулеметів того періоду. А прицільні пристрої були виконані у вигляді мушки та перекидного цілика, розрахованого на ведення вогню на дистанціях 50 і 100 метрів.