П-90 "Памір" (1РЛ115)

П-90 "Памір" (1РЛ115) - радянська трьохкоординатна стаціонарна радіолокаційна станція дальнього виявлення і супроводу повітряних цілей.

Історія та конструкція

Необхідність створення П-90 "Памір" (індекс ГРАУ — 1РЛ115) виникла в середині XX століття, коли зростаюча загроза від стратегічної авіації та розвідувальних літаків НАТО змушувала СРСР вдосконалювати засоби дальнього виявлення. Роботи над новою станцією почалися у 1960-х роках, і вона стала однією з перших радянських серійних тривимірних РЛС, здатних одночасно визначати дальність, азимут і висоту цілі. Своїми габаритами та складністю П-90 значно перевищувала мобільні радари, але завдяки цьому мала високу потужність і точність.

Радіолокаційна станція П-90 "Памір" працювала у дециметровому діапазоні хвиль. Завдяки великій антенній решітці та потужній передавальній апаратурі вона забезпечувала виявлення цілей на відстані до 350–400 км і на висотах до 40–50 км. Станція могла працювати в умовах активних радіоелектронних перешкод, мала систему селекції рухомих цілей та кілька незалежних каналів прийому. Для повного розгортання станції потрібен був підготовлений майданчик, а процес займав від кількох днів до кількох тижнів.

Станція складалася з сотень електронних блоків та тисяч елементів, що значно ускладнювало її обслуговування. Для захисту антен від опадів, вітру, граду та обмерзання у гірських умовах на станції встановлювали спеціальні радіопрозорі куполи. Вони також забезпечували стабільність сигналу, нормальну роботу антен, запобігали корозії обладнання та захищали антени від випадкових ушкоджень.

Куполи накривали основні антени станції:

• Центральну антену кругового огляду, призначену для виявлення повітряних цілей;

• Висотну антену, яка визначала координату цілі по висоті;

• Додаткові допоміжні антени, що забезпечували супровід цілей та фільтрацію перешкод.

РЛС П-90 "Памір" застосовувалися у складі військ радіотехнічної розвідки та систем протиповітряної оборони СРСР. Основне завдання станцій полягало у ранньому виявленні літаків та видачі цілевказівок для зенітно-ракетних комплексів середньої і великої дальності, таких як С-75, С-125 та С-200. Станції інтегрувалися в командні пункти та працювали у взаємодії з іншими радарами спостереження.

На відміну від більш мобільних РЛС, П-90 "Памір" мали обмежене розповсюдження і встановлювалися переважно у стратегічно важливих районах СРСР. Відомо, що такі станції розміщувалися на території росії, Білорусі, Кавказу, Середньої Азії та України. Після розпаду СРСР РЛС, П-90 "Памір" були зняті з озброєння через моральне старіння, складність обслуговування та появу сучасніших, більш мобільних і економічних РЛС. В Україні залишки РЛС, П-90 "Памір" збереглися на горі Томнатик поблизу села Верхній Яловець у Чернівецькій області. Хоч станція більше не функціонує, її конструкція збереглася — характерні білі куполи добре видно з навколишніх територій. Сьогодні об’єкт став популярним серед туристів та фотографів завдяки унікальній архітектурі та мальовничим краєвидам Карпат.