Операція в Джибуті

Рано вранці 3 лютого 1976 року шкільний автобус рухався за своїм маршрутом у передмісті Джибуті. Він відвозив до школи дітей французьких громадян, які проживали в цій африканській колонії Франції. Усе йшло як зазвичай доти, доки на одній із зупинок в автобус не увірвалися четверо чоловіків. У салоні в цей момент перебували 31 дитина віком від 6 до 12 років. Викрадачі наказали водієві рухатися до кордону з Сомалі.

Пізніше автобус зупинився в пустелі, біля прикордонного посту Лояда. Навпроти нього знаходився точно такий самий сомалійський пост. Звідти до бандитів негайно приєдналися ще двоє спільників. Представнику влади, який незабаром прибув для переговорів, вони заявили, що є членами Фронту визволення сомалійського берега (так терористи називали територію Джибуті) і висунули низку вимог. Серед них головною було звільнення з французьких в'язниць керівних діячів Фронту. У разі відмови вони обіцяли вбити всіх дітей.

До посту Лояда командування французького гарнізону направило кілька підрозділів 2-го парашутного полку і 13-ї напівбригади Іноземного легіону. Легіонери двома важкими армійськими вантажівками перегородили дорогу. А кілька бронеавтомобілів AML 90 зайняли вогневі позиції. Однак ніяких інших дій вони не зробили. Усім було зрозуміло, що атакувати автобус не можна. Це неминуче спричинить загибель дітей. Тому військове командування запевнило нападників, що на них ніхто не нападатиме, і що наступного дня привезуть сюди заарештованих "братів по революційній боротьбі".

Однак насправді переговори велися виключно заради виграшу в часі. Увечері того ж дня літак DС-9 доправив спецрейсом до Джибуті бойову групу GIGN, що складалася з 9-х осіб, на чолі з капітаном Крістіаном Пруто. Саме їм належало перекреслити плани революціонерів...

Лейтенант Крістіан Пруто (у центрі), разом із двома бійцями підрозділу в лютому 1976 року.

Прибувши на місце, Пруто оцінив ситуацію. Вона була гіршою нікуди. Автобус стояв на рівному, як стіл, місці. У радіусі 200 метрів навколо нього не було жодного дерева, жодного кущика та жодної ями. До того ж поруч знаходився сомалійський пост. А симпатії сомалійців повністю були на боці нападників. Пруто припускав, що після початку операції вони можуть відкрити вогонь по його бійцях. До цих двох обставин слід додати жахливу спеку. Джибуті заслужено називають "грубою Африки".

Отже, приховано наблизитися до автобуса не можна. Атакувати в лоб - тим паче. Щоб подолати 200 метрів, потрібно не менше 30 секунд. За цей час терористи можуть перестріляти і дітей в автобусі, і всіх людей, що біжать до нього. Отже, єдиний можливий варіант дій - це використовувати снайперів.

На світанку 4 лютого 8 бійців, озброєних гвинтівками FR-F1 з оптичними прицілами, зайняли позицію за купою каміння за 180 метрів від автобуса. Кожному зі стрільців Пруто визначив його особистий сектор спостереження. Для зручності терористів пронумерували. Снайпери щохвилини доповідали своєму командиру, хто з бандитів наразі перебуває в тих секторах, за якими вони стежать крізь приціли. Треба було дочекатися такого моменту, щоб усі терористи одночасно опинилися в зоні ураження. Тільки в цьому разі можна відкривати вогонь. Інакше ті, що залишилися в живих, встигнуть розстріляти дітей.

Йшла година за годиною, але цей момент ніяк не міг настати. Найбільше заважали діти, які раз за разом дивилися у вікна, або тинялися салоном, закриваючи собою силуети своїх викрадачів. Самі терористи теж постійно пересувалися. Двоє з них взагалі майже весь час перебували за транспортом, періодично навідуючись на сомалійський пост. А спецпризначенні перебували під палючими променями сонця. Напруга все наростала, а розв'язка не наближалася.

Карта спецоперації, проведеної в Лояда, опублікована в журналі Легіону "Képi blanc". Праворуч - сомалійський кордон із сомалійською прикордонною заставою посередині. Перед аванпостом автобус (позначений як CAR) із викраденими дітьми. Чорні напівкруглі позначення - це позиції сомалійських сил. Точка A: положення снайперів GIGN. Позаду них пальмовий гай із бійцями іноземного легіону та оперативний штаб.

Реальний шанс змінити ситуацію з'явився тільки тоді, коли нападники погодилися з пропозицією нагодувати дітей. Обід, який їм дали о 14.00, був приправлений снодійним. Незабаром після обіду більшість дітей заснула. О 15.48, після 10 годин безперервного очікування, Пруто скомандував "Вогонь!". Прогримів залп. Четверо терористів в автобусі загинули миттєво. П'ятий - секундою пізніше. Проте з поля зору несподівано зник шостий викрадач.

Командир віддав наказ бійцям підійти до автобусу з зброєю в руках. І тут сталося те, що передбачав капітан Пруто: сомалійські солдати почали стріляти по спецпризначенцям. Довелося їм впасти на землю. Негайно легіонери та їхні бронеавтомобілі обрушили шквал вогню на агресивних сусідів. Під його прикриттям капітан разом із двома бійцями знову кинулися до автобуса. За цей час шостий терорист встиг вскочити в автобус і застрелити маленьку дівчинку та водія. Якби не стрілянина з сомалійського поста, цього б не сталося. Утім, усі 10 солдатів і сержантів, які перебували там, заплатили життям за свої дії. Їхні тіла, а також будівля застави, стали нагадувати решето (що незабаром стало причиною конфлікту з Сомалі). Ну, а негідника в автобусі Пруто і його колеги зуміли ліквідувати.

Легіонер забезпечує безпеку автобуса з дітьми після операції

Операція в Лояда вважається класичною. Вона якнайкраще показала всім скептикам, що можуть зробити фахівці в тих випадках, які дилетантам здаються безвихідними.

У Лояда діяли члени елітного антитерористичного підрозділу Національної жандармерії Франції - GIGN. Дана група призначена для боротьби з терористами, а також з особливо небезпечними озброєними злочинцями, GIGN за весь час свого існування провели понад 600 бойових операцій. Під час них вдалося звільнити понад 250 заручників, до того ж жодного бійця групи не було вбито, що свідчить про високий професіоналізм.