Об'єкт 287

Об'єкт 287 -  радянський експериментальний ракетний танк.

ТТХ Об'єкт 287

Довжина корпусу: 6.1 м

Ширина: 3.4

Висота: 1.7 м

Маса: 36.5 т

Двигун: 5ТДФ

Потужність двигуна: 700 к.с.

Максимальна швидкість руху: 66 км/год

Запас ходу шосе: 500 км

Екіпаж: 2 особи

Калібр та марка гармати: 2 х 73-мм 2А25 "Молния"

Боєкомплект гармати: 2 х 16 шт

Інше озброєння: 2× 7,62-мм кулемети ПКТ та 15× ПТКР 9М15 "Тайфун"

Історія та конструкція

У 1965 році радянські конструктори Ленінградського конструкторського бюро створили на базі шасі Т-64 (Об’єкт 432) новий експериментальний ракетний танк, що отримав позначення Об’єкт 287. Його розробка мала на меті створення бойової машини, здатної ефективно знищувати броньовану техніку та укріплення противника за допомогою протитанкових керованих ракет, одночасно забезпечуючи екіпажу максимально можливий рівень захисту.

Ракетний танк Об’єкт 287 мав безбаштову конструкцію з комбінованим бронюванням. Конструкція включала: 90 мм броні, потім йде 130 мм лист склопластику, потім знову 30 мм броні і 15 мм спеціального протирадіаційного захисного елементу. Така конструкція забезпечувала високий рівень захисту від підкаліберних і кумулятивних снарядів, якими були озброєні танки того часу. Екіпаж складався лише з двох осіб — механіка-водія та командира-оператора, які розташовувалися у передньому відділенні управління. Це відділення було ізольоване від бойового, а кожен член екіпажу мав окремий люк, що підвищувало живучість екіпажу на полі бою.

В якості силової установки Об'єкт 287 комплектувався двигуном 5ТДФ який мав потужність 700 кінських сил, що забезпечувало максимальну швидкість руху по шосе до 66 км/год, що в свою чергу було досить високим показником для важкої експериментальної машини. Головним озброєнням цього ракетного танка були протитанкові керовані ракети 9М15 "Тайфун" калібру 140 мм, що наводилися вручну за допомогою радіокерування. Ракети мали швидкість польоту 250 м/с, бронепробивність до 500 мм та осколкову ефективність, порівнянну з 100-мм осколково-фугасним снарядом. Сама пускова установка була стабілізована у двох площинах і могла вести вогонь з ходу на швидкості 20–30 км/год. А боєкомплект складався з 16 ракет.

Додатково танк комплектувався двома 73-мм напівавтоматичними гарматами 2А25 "Молнія" із механізмом заряджання револьверного типу на 8 пострілів у кожній. Боєкомплект гармат складався з 32 снарядів, бронепробивність яких досягала 300 мм. Обидві гармати були спарені з кулеметами ПКТ калібру 7,62 мм. Управління усім озброєнням здійснювалося дистанційно, а прицілювання виконувалося за допомогою комбінованого панорамного прицілу з денним і нічним каналами, стабілізованого у двох площинах.

Відмінність Об’єкта 287 полягала в тому, що він поєднував низку новаторських для свого часу рішень: багатошарове комбіноване бронювання, застосування керованих ракет як головного озброєння, дистанційне керування системами вогню та підвищений рівень безпеки екіпажу. Хоча ця машина так і не потрапила на озброєння та залишилася експериментальною, проєкт став важливим етапом у розвитку радянської концепції ракетних танків і забезпечив цінний досвід для наступних розробок у цій галузі.