ЗРАК "Донець"

ЗРАК "Донець" - український самохідний зенітний ракетно-артилерійський комплекс.

Історія та конструкція

У 1999 році українські фахівці Харківського заводу імені В. О. Малишева представили доволі незвичну розробку, самохідний зенітний ракетно-артилерійський комплекс під назвою ЗРАК "Донець". Проєкт замислювався як засіб протиповітряної оборони танкових і механізованих підрозділів безпосередньо в бойових порядках та став однією з найамбітніших спроб поєднати потужні засоби ППО з важким броньованим шасі. Комплекс орієнтувався насамперед на експортний ринок, однак через низку економічних і організаційних чинників так і не дійшов до серійного виробництва, залишившись експериментальним зразком.

Конструктивно ЗРАК "Донець" являв собою поєднання модернізованої бойової башти від ЗСУ-23-4 "Шилка" з шасі танка Т-80УД, оснащеного потужним дизельним двигуном. Використання важкого танкового шасі було нетиповим рішенням для комплексів ППО ближньої дії, однак саме воно мало забезпечити високу живучість машини в умовах інтенсивних бойових дій. Екіпаж комплексу складався з трьох осіб. Бойова маса становила близько 35 тонн, максимальна швидкість руху по шосе складала до 65 км/год, а по пересіченій місцевості до 40 км/год.

Ключовою особливістю ЗРАК "Донець" було його комбіноване озброєння. Воно включало чотири 23-мм автоматичні зенітні гармати, доповнені чотирма пусковими установками зенітних ракет комплексу "Стріла-10М". Ракети з пасивною системою самонаведення дозволяли уражати повітряні цілі на відстані до 4,5 км і на висотах до 3,5 км, що суттєво розширювало можливості комплексу у порівнянні з чисто гарматними системами.

Окрім озброєння, ЗРАК "Донець" отримав сучасні на той час цифрові засоби управління вогнем, систему цілевказання та навігаційне обладнання. Дальність виявлення повітряних цілей сягала до 30 км, а зона ефективного ураження становила від 0,2 до 4,5 км по дальності та від 0,01 до 3,5 км по висоті.