БТР-80

БТР-80 - бронетранспортер радянського виробництва.

ТТХ БТР-80

Довжина: 7.6 м

Ширина: 2.9 м

Висота: 2.3 м

Маса: 13.6 т

Екіпаж: 3+7 осіб

Колісна формула: 8 × 8

Двигун: КамАЗ-7403

Потужність: 260 к.с.

Максимальна швидкість руху по шосе: 80 км/год

Максимальна швидкість руху на плаву: 9 км/год

Запас ходу по шосе: 600 км

Історія та конструкція

Розроблення бронетранспортера БТР-80 розпочалося у другій половині 1970-х років у відповідь на серйозні недоліки попередніх машин. БТР-60 мав недостатній рівень захисту та складну силову установку з двома двигунами, тоді як БТР-70 вирізнявся підвищеною пожежонебезпечністю й незручними верхніми люками, що ускладнювали висадку десанту. Щоб усунути ці проблеми, конструктори Горьковського автозаводу створили новий зразок — ГАЗ-5903, представлений у 1984 році. Після успішних випробувань у 1986 році машина була прийнята на озброєння Радянської армії під офіційною назвою БТР-80.

БТР-80 з колісною формулою 8×8 призначався для транспортування мотострілецьких підрозділів, підвищення їхньої мобільності, забезпечення вогневої підтримки та виконання завдань у складних умовах. Конструктивно він успадкував традиційну для радянських бронетранспортерів схему: корпус із катаної броньової сталі, переднє розташування двигуна, місця командира і водія попереду, бойове відділення посередині та десантне — у кормі. Лобові листи забезпечували захист від куль калібру до 12,7 мм, тоді як борти та корма витримували ураження кулями 7,62 мм та уламками.

Бойова маса машини становила близько 13,6 т. Силова установка включала дизельний двигун КамАЗ-7403 потужністю 260 к. с., що дозволяв розвивати швидкість до 90 км/год по шосе. На відміну від попередників, цей двигун був надійнішим і менш схильним до займання, що суттєво підвищило живучість бронетранспортера. БТР-80 також зберіг амфібійність: на воді він міг рухатися зі швидкістю приблизно 9 км/год завдяки водомету. Однією з найважливіших конструктивних переваг стали бічні двері для десанту, які замінили незручні верхні люки БТР-70 й значно полегшили висадку під вогнем.

Стандартне озброєння бронетранспортера включало 14,5-мм кулемет КПВТ та спарений 7,62-мм ПКТ. Кулеметна установка монтувалася у лобовій частині башти на цапфах і мала ручні механізми вертикального наведення в діапазоні від –4° до +60°, а горизонтальна наводка здійснювалася обертанням башти. Прицілювання виконувалося за допомогою перископічного оптичного прицілу 1ПЗ-2 із двома режимами збільшення — 1,2× і 4×, що забезпечувало ефективну стрільбу з КПВТ на дальність до 2000 м по наземних цілях та до 1000 м — по повітряних, а з ПКТ — до 1500 м.

У підсумку БТР-80 став одним із ключових та наймасовіших бронетранспортерів радянської та пострадянської доби. Він поєднав простоту конструкції, високу мобільність і значний модернізаційний потенціал. Попри те, що рівень його бронезахисту вже не відповідає сучасним вимогам, машина й досі активно експлуатується, а численні модифікації залишаються базою для різних видів військової техніки в багатьох країнах світу.

Додатковий матеріал взятий з джерела - https://militarnyi.com/uk/