top of page
  • Фото автораgegure

Patriot. Охоронець Неба демократії

Автор: --VANGUARD--

Вітаю вас. Ця стаття напевно мала з'явитися раніше, але написати її я зміг тільки зараз. Без лишніх зупинок перейдемо до теми.

На дворі 1959 рік, Холодна війна у розпалі. Міністерство оборони США припиняє програму, за якою створювали ракети для перехоплення БРСД. Відповідно у вересні цього ж року, Пентагон ініціює іншу програму– FABMDS (Field Army Ballistic Missile Defense System). До травня 1960 року в армії США готували вимоги до нового ЗРК. В результаті було визначено, що комплексний має бути мобільним, виконувати функції ППО та ПРО, з можливістю одночасного перехоплення до 16-24 цілей з ймовірністю ураження балістичних ракет на рівні 90-95%. У відповідь на запит з боку військових щодо FABMDS від оборонної промисловості, до липня 1960 року було отримано загалом 17 пропозицій від виробників озброєння. У вересні того ж року було укладено контракти на розробку плану по виготовленню та випробуваннях комплексів з такими компанія:

-Convair
-General Electric
-Martin
-Hughes
-Sylvania Electric
-Raytheon

За результатами розгляду представлених планів проекту, армія обрала проект компанії «General Electric». ЗРК що розробляли в "General Electric", був громістким, великим і важким. Мобільністю цього комплекса знехтували. Через це виникала загроза можливо знищення ЗРК після його відпрацювання.

Доречі цікаво, що у програмі передбачали встановлення ядерної БЧ, через що ракета мала перехоплювати цілі на великій висоті та відстані.

Міністерство Оборони США дійшло висновку, що ці обмеження та мала мобільність, які передбачалися в FABMDS, не зможуть дати хороший результат, через свою високу вартість та брак технологій у ті часи. Контракт на розробку ракети з "General Electric" не уклали, а програму офіційно закрили в жовтні 1962 року.

Відтепер розробкою нового ЗРК, який мав відповідати вимогам армії, зайнялися в компанії "Raytheon". Конструкторські роботи почалися в 1963 році. Ракету розробляли в "Martin-Marietta". Активна фаза випробуваннь тривала з 1969 по 80-ті роки. Вартість усього процесу випробування склала 2,3 млрд доларів. І впринципі ці витрати можна обгрунтувати тим, що військові хотіли досягти максимально ідеального результату. Загалом, у рамках усіх тестів серійного ЗРК "Patriot" відбулося 62 пуски. У жовтні 1980 був підписаний перший контракт на виробництво MIM-104A "Patriot". Військові почали випробування в 1981 році, а в 1984 "Patriot" нарешті дійшов до тих вимог, які ставила армія.

По історії трохи пройшлися. Якихось особливих випадків під час розробки не було, а от історію застосування ми розглянемо.


Бойове застосування

Вперше ЗРК "Patriot" застосували під час війни в Перській Затоці. Так, та сама відома операція "Буря в пустелі". І саме тоді стався один відомий випадок, коли "Patriot" не зовсім впорався зі своїми задачами.

23 червня Єменські хусити завдали удару по об'єктах Саудівської Аравії, котрі були під прикриттям ЗРК "Patriot". У мережі виникло обурення через це, оскільки Система ППО не збила звичайні БПЛА. Міністерство Оборони СА заявило, що цілі були збиті, проте певно декілька безпілотників досягли цілі.

Але ось історія, котра більш цікава. 25 лютого 1991 року, "Буря в пустелі" в самому розпалі. Ірак готує відповідь на дії Коаліції, а для цього потрібна грізна зброя. У армії Садама Хусейна був варіант– іракський варіант радянської ракети ОТРК "Ельбрус". Ціллю однієї з ракет став Аеродром Дахран в Саудівській Аравії.

На даній авіабазі розмістилися американські військові, а захист бази забезпечував ЗРК "Patriot". Стандартна батарея з 6 ПУ, які гарантують перехоплення Балістичних цілей. Захист забезпечений. Але в 20:53 за місцевим часом пролунає вибух. Ракета "Скад" вразила ціль. А що "Patriot"? Чому він не перехопив ракету? Нажаль, жоден сучасний ЗРК немає 100% імовірність ураження цілі. "Patriot" може збити літак умовного противника з вірогідністю 80-90%, а от ракету уже з імовірністю 30-40% в перших модифікаціях. Але ці значення притаманні для однієї ракети. А якщо їх 3-4? Тоді вірогідність знищення ворожої цілі росте.

Що це виходить: "Patriot" просто не пощастило? Ні. До цього Ірак проводив подібні обстріли і США за весь час збили 25-33% ракет. Цікаво, що на 47 "Скадів", Саудівська Аравія витратила 150 ракет перехоплювачів. В Ізраїлі в цей час помітили, що "Patriot" втрачає точність після 8 годин роботи. Був направлений звіт до США, але в результаті була отримана відповідь: "Patriot" це мобільний комплекс і він не призначений для довгої роботи. Ось воно що!!! А не так. Проблема була в програмному забезпеченні та деякій апаратурі. Внутрішня система відліку часу (годинник) збилася на 1/3 секунди, а це у відображенні на ракету створювало відхилення на 600 метрів від цілі, оскільки РЛС та система наведення прив'язані до поточного часу.

РЛС AN/MPQ-53 успішно виявила «Ельбрус» і розрахували її місце положення через деякий час. Проте часові дані для двох променів від РЛС, що порівнювалися та перевірялися, трохи відрізнялися: один показник правильний, інший помилковий, з таким ж даними часу роботи до збою. В результаті різниця між ними виявилася неправильною, тому комплекс направився не на ту частину повітряно просторого, через що "Скад" не виявили. Ціль не виявили, тому перше виявлення вважали помилковим. Така помилка обійшлася в життя 28 американських солдат.

До цього були подібні збої в ПЗ MIM-104 на військовій базі в Нуррунгар (Австралії).

Модифікації

За своє життя "Patriot" пережив багато змін. Перша з модифікацій– PAC-1

По суті у цій модифікацій змінили лише програмне забезпечення. Інші частини комплексу залишилися незмінними. Найважливішими аспектами цієї модернізації, була зміна способу роботи радара. Замість пошуку на малій висоті над горизонтом, верхню межу кута променя РЛС було піднято майже до вертикалі (89 градусів) з попереднього кута 25 градусів. Це було зроблено для протидії крутій параболічній траєкторії балістичної ракети.

Протягом 1980-их років "Patriot" було оновлено не сильно, в основному оновлення торкнулися програмного забезпечення. Найважливішим з них була спеціальна модернізація для розпізнавання та перехоплення ракет РСЗВ, які вважалися на той час найбільшою загрозою збоку Північної Кореї. Ця функція не використовувалася в бойових діях і з тих пір була видалена з систем Patriot армії США, хоча вона досі залишається в ПЗ ЗРК Південної Кореї.

Іншим оновленням системи стало впровадження нового типу ракети, яка має позначення MIM-104B і названого в армії ASOJ. Варіант цієї ракети розроблений, щоб вражати та знищувати літаки ДРЛО. Принцип роботи як у ракети "HARM", що протидіє РЛС.


PAC-2

В кінці 80-их випробування почали вказувати на те, що Patriot наврядчи може перехоплювати балістичні ракети з тією ефективністю про яку всі говорили.

Було прийнято рішення розробити нову ракету та створити модернізацію PAC-2. Було оновлено програмне забезпечення (знову) та розроблено нову ракету. Основні зміни у цій модернізації:

– Нова ГСН з підривачем
– Оновлена БЧ з 45 грамовими уламками (раніше було по 2 грами)
– Внесено зміни до програми пуску (між пусками ракет встановили перерву на 4-5 секунд, щоб дати можливість другій запущеній ракеті розпізнати балістичну ракету після вибуху першої, якщо та не впорається з ціллю)

Вперше PAC-2 випробували в 1987 році, а в 90-му його прийняли на озброєнні. Бойове хрещення відбулося на Близькому Сході під час операції "Буря в пустелі". Про його роботу розповів вище.

Протягом наступних років PAC-2 отримає ще декілька модифікацій, які об'єднають під назвою– GEM. Ці ракети отримали нові системи наведення. Окрім цього новою особливістю стала боєголовка з новим підривником. Випробування показали, що підривник на перших ракетах PAC-2 надто пізно спрацьовував. Ракета GEM також отримала нову ГСН. ЗР GEM широко використовувалась в операції «Свобода Іраку».

Згодом в 2002 році до армія США почали поступати нові "GEM+".


PAC-3 /MSE

Модернізація PAC-3 є важливим переходом між старими ракетами та новими. На цей раз зміни були кардинальні. Загалом програма зі створення нової модернізації проходила в 3 етапи: в 1995, 1996 і 2000 роках (їх ще називають Конфігурації). Нове оновлення програмного забезпечення, відоме як PDB 5 («Post Deployment Build»). Програмне забезпечення тепер може проводити спеціалізований пошук ракет, оптимізуючи радіолокаційні ресурси для пошуку в певному секторі, у якому імовірно буде захоплено ціль. РЛС Patriot була повністю модернізована, що збільшило можливості пошуку, виявлення, відстеження та розпізнавання. Нова радіолокаційна станція отримала позначення AN/MPQ-65, яка доречі здатна визначати чи є літак пілотованим.

Щодо ракети, то тепер вона абсолютно новою. Менший діаметр ракети дозволяє розмістити на місці стандартного ТПК 4 ракети замість 1. Відтепер ЗР працює за принципом прямого попадання (Hit-to-Kill). За рахунок високої точності ракети, вона вражає ціль і знищує її своєю кінетичною енергією, себто прямим попаданням. Завдяки цьому ракеті не потрібна вибухова БЧ. Однак ракета все ще має невелику вибухову боєголовку під назвою "Lethality Enhancer", яка запускає 24 уламки з вольфраму.

Ракета PAC-3 також більш маневрена, ніж попередні варіанти, завдяки 180 крихітним імпульсним твердопаливним ракетним двигунам(ACM), які корегують ракету (схожа системи є і на Вільсі).

Розміри ТПК та їх уніфікація з ПУ старого типу дозволяють використовувати одночасно ракети PAC-2 та PAC-3. Тобто "двійку" проти літаків, а "трійку" проти Балістичних ракет. Щодо MSE, то це новий варіант PAC-3, у якого збільшений радіус ураження цілей на 50%.

Питання у вас може виникнути таке: а як розрізнити ці ракети? Показую:



PAC-2– це єдиний монолітний контейнер, у якому одна ракета. Всього на стандартній ПУ можна розмістити до 4 таких ракет.


PAC-3– блок з 4 контейнерів, які за габаритами еквівалентні 1 ТПК PAC-2. Всього на стандартній ПУ можна розмістити до 16 таких ракет.


PAC-3 MSE– окремий блок з однією ракетою. Розміри ТПК більші, через це на стандартній ПУ можна розмістити до 12 таких ракет.


Склад Комплексу


Робочою одиницею для ЗРК "Patriot" є батарея, котра складається з:

–1-4 Багатофункціональних радіолокаційних станцій РЛС з AN/MPQ-53
–Пункту керування вогнем AN/MSQ-104 (КШМ)
–6 пускових установок М901
–Зенітних ракет МІМ104 (PAC-2, PAC-3, MSE)
–Станції енергопостачання AN/MSQ-26
–Засобів зв'язку, радіотехнічної та інженерної підтримки
AN/MPQ-53

AN/MSQ-104

З роками шасі змінювали, в США свої, в Німеччині свої.


AN/MPQ-53

Ця РЛС що входить до складу комплексу "Patriot" та забезпечує виявлення, супровід та наведення на ціль.

Характеристики:

– C-діапозон
– Пасивне сканування
– керування забезпечує розрахунок 4 людей
– Виявляє та супроводжує до 100 імовірних цілей
– Одночасно може відстежувати для знищення до 10 цілей
– Радіус дії: 100 км

У новій версії PAC використовується покращена версія AN/MPQ-65:

AN/MSQ-104

Станція управління або ж машина управління, яка призначена для керування комплексом "Patriot". В якості шасі використовується вантажівка M927, але зараз є декілька варіантів нових машин: Oshkosh PLS або MAN KAT1.


ТТХ та конструкція


Вище ми розбирали відмінності між ракетами. Щодо конструкції то візьмемо ракету з версії PAC-3:


Ідемо з ліва на право: у верхній частині ракети знадобиться ГСН з усією системою наведення. За нею блок з Газодинамічних рулів, котрі дозволяють з високою точністю корегувати ракету. Далі ідуть Інерційна система наведення на комп'ютер, котрий бере на себе задачу обрахування параметрів та аналізу вхідної інформації. Між цією частиною і двигуном у нас розташувалася БЧ. Маршовий двигун у ракети твердопаливний і займає більше 60% від розмірів ракети. Ну і в самому низу аеродинамічні рулі, що забезпечують постійне коригування ракети у польоті. На корпусі ЗР також є 4 стабілізатори, які не рухаються.

На відміну від стандартної PAC-3, версія MSE має більший двигун, на що вказує діаметр корпусу у районі ТРД.

При цьому обидві ракети працюють за концепцією– Hit-to-Kill













У такому випадку ракета точним попаданням, як стріла, вражає ціль і знищує її своєю кінетичною енергією. При цьому невелику БЧ залишили для кращої ефективності.

ТТХ

PAC-2

–Дальність ураження цілей: 100-160 км
–Висота ураження цілей: 25-30 км
–Швидкість ракети: 4,1-4,5 Мах
–Вага ракети: 912 кг
–Вага БЧ: 91 кг
–Імовірність ураження: 0.9
–Залп з 1 ПУ: 4 шт.
–Довжина: 5,31 м
–Діаметр: 410 мм

PAC-3

–Дальність ураження цілей: 30 км
–Висота ураження цілей: 24 км
–Швидкість ракети: 4,1-4,5 Мах
–Вага ракети: 312 кг
–Імовірність ураження: 0.90-0.95
–Залп з 1 ПУ: 16 шт.
–Довжина: 5,2 м
–Діаметр: 255 мм

PAC-3 MSE

–Дальність ураження цілей: 60 км
–Висота ураження цілей: 24 км
–Швидкість ракети: 4,1-4,5 Мах
–Вага ракети: 373 кг
–Імовірність ураження: 0.90-0.95
–Залп з 1 ПУ: 12 шт.
–Довжина: 4,826 м
–Діаметр: 300 мм

Що по Україні

Багато років кожен український телеглядач почувши слово "Patriot" і "Потрібні Україні", задавав питання: а чому це Америка нам їх не дає? Багато експертів у галузі диванної оборони розпалювали дискусії на цю тему і таке інше.

Ну от радіємо, США нам таки передадуть "Patriot". 1 батарею у якій 6 ПУ. Імовірно будуть ракети PAC-2 GEM+, як основні, хоча може нам і "трійки" перепадуть. І от усіх хвилює питання– що нам дасть той Patriot? Скільки би ви не слухали тих історій, важливо зрозуміти– Patriot з 90-их і новий Patriot відрізняються. Наша задача вправно їх використовувати у своїй системі ППО. "Patriot" нам допоможе у боротьбі з балістичними ракетами, які Росія може отримати від Ірану.

680 переглядів0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі

Comentários


bottom of page