M1974

M1974 - північнокорейська самохідна артилерійська установка.

ТТХ M1974

Довжина: ~ 6.3 м

Ширина: ~2.6м

Висота: ~2.6м

Маса: близько 18 т

Калібр: 122 мм

Розрахунок: 5–6 осіб

Максимальна шкидкість рузу: 40 км/год

Історія та конструкція

Після завершення Корейської війни артилерія КНДР здебільшого складалася зі старих радянських буксированих гармат, отриманих у 1950–60-х роках. Проте вже наприкінці 1960-х стало очевидно, що такі системи не відповідали вимогам майбутнього поля бою. У гірському рельєфі Корейського півострова, під загрозою мобільних і технічно розвинених військ Південної Кореї та США, буксировані гармати були занадто повільними, важкими у розгортанні та вразливими для контрбатарейного вогню.

Розуміючи необхідність збільшення мобільності артилерії, Пхеньян розпочав програму створення простих, але численних самохідних артилерійських систем на базі доступних радянських тягачів. У середині 1970-х років на одному з військових парадів у Пхеньяні вперше продемонстрували нову САУ, яка в західних довідниках отримала позначення M1974. Попри відносну технологічну простоту і певну архаїчність порівняно з радянською 2С1 «Гвоздика», ця установка дозволила КНДР швидко наростити парк мобільної артилерії без значних виробничих витрат.

Конструктивно M1974 створена на базі гусеничного артилерійського тягача АТС-59, який забезпечив машині надійну ходову частину та хорошу прохідність у складних умовах. Бойове відділення виконане за відкритою схемою: гармата встановлена у рубці без даху, захищеній лише бортовими бронелистами. Лобова броня здатна витримувати обстріл з автоматичної зброї калібру 7,62 мм та дрібні осколки, однак машина не призначена для прямого зіткнення — її головна перевага полягає у прихованості та мобільності.

Основним озброєнням M1974 є 122-мм гаубиця, встановлена на відкритій платформі. Вона забезпечує дальність стрільби до 11,8 км стандартними боєприпасами, а підготовлений розрахунок може досягати темпу вогню до 6 пострілів за хвилину. Силова установка складалась з дизельного двигуна потужністю приблизно 240 к.с., який дозволяє машині розвивати швидкість до 40 км/год по шосе, а запас ходу становить близько 300–370 км. А при масі близько 18 тонн вона мала хорошу прохідність на пересіченій і гірській місцевості.

Цікаво, що під маркуванням M1974 у західних джерелах фігурують одразу дві різні самохідні артилерійські установки. Окрім 122-мм варіанта, існує й 152-мм модифікація, озброєна адаптованою версією радянської гаубиці Д-20. Обидві системи з'явилися приблизно в один період і були прийняті на озброєння КНДР у середині 1970-х років, що й спричинило плутанину в позначеннях.

Додатковий метеріал взятий з джерела - https://militarnyi.com/uk/