top of page
  • Фото автораgegure

M1 Garand

Адаптував, переклав та покращив @ddd_spetz

M1 Garand - американська самозарядна гвинтівка часів Другої світової війни.


ТТХ M1 Garand

Довжина: 1107 мм

Довжина ствола: 610 мм

Маса: 4,3 кг

Калібр: .30-06 Springfield (7.62×63 мм)

Ємкість магазину: 8 набоїв

Початкова швидкість польоту кулі: 850-865 м/с

Прицільна дальність: до 500м


Історія

Перші спроби створення автоматичної зброї в США були зроблені наприкінці XIX - на початку XX століття. Щоправда, нічого вдалого не вийшло: перші зразки були важкими, дорогими у виробництві і не надійними. Питання про створення нових видів автоматичної зброї гостро постало під час Першої світової війни. Досвід цього конфлікту показав найважливіше значення високої щільності вогню. Кулемети чудово підходили для оборони, вони створювали справжній свинцевий шквал перед наступаючою піхотою. Проте для наступальних дій кулемети не годилися. Потрібна була легка і надійна скорострільна зброя, яка мала бути придатною для атаки.


Збройові конструктори працювали одразу у двох напрямках: у створенні пістолетів-кулеметів, що використовували пістолетні боєприпаси, і в розробці самозарядних гвинтівок.


Слід сказати, що кожен із цих видів автоматичної зброї мав як свої плюси, так і серйозні недоліки. Успішність конкретного зразка пістолета-кулемета або самозарядної гвинтівки більше залежала від удачі й таланту конструктора, який його створював. Одним із таких конструкторів був Джон Гаранд, який розпочав роботи над створенням самозарядної гвинтівки ще під час Першої світової війни. Спочатку Гаранд розробляв зброю під патрон калібром 7 мм, але пізніше військове керівництво США відмовилося використовувати цей боєприпас як основний.

Джон Гаранд

В 1929 році Джон Гаранд розробив перший прототип майбутньої самозарядної гвинтівки. Автоматика в ній працювала завдяки відведенню порохових газів з каналу ствола, його замикання здійснювалося поворотом затвора, а газовий поршень мав поворотну пружину.


Однак процес випробувань і доведення зброї затягнувся. І тільки в 1936 році гвинтівка була прийнята на озброєння армією США під індексом - М1. Майже відразу після надходження M1 у війська на гвинтівку посипалися десятки скарг. Їх основною причиною стали постійні затримки під час стрільби. З цього приводу навіть було створено спеціальну комісію, яка постановила терміново доопрацювати зброю. Модернізації потребувала насамперед газовідвідна система. І уже в 1939 році Гаранд представив поліпшений варіант гвинтівки, який відправили на випробування у війська, і він успішно пройшов їх. І саме в 1941 році почався серійний випуск нового модернізованого варіанту М1, а випущені раніше зразки довелося переробляти.

Незважаючи на те, що в цей час армія США вже брала активну участь у бойових діях, поставки гвинтівки до військ йшли доволі мляво, і на першому етапі Другої світової війни більша частина американських піхотинців використовувала застарілі Springfield M1903.


Також у 1941 році з'явився новий калібр 7,62х33мм і командування ухвалило рішення створити під нього карабін на основі гвинтівки M1 Garand. Розробкою нової зброї також займався безпосередньо Джон Гаранд. Через деякий час карабін був виготовлений і він відразу полюбився бійцям. Офіційною назвою карабіна була - М1 Carbine, а солдати дали йому ласкаве прізвисько "бебі-гаранд".

M1 Garand та М1 Carbine

Новий карабін був комфортний під час використання у ближньому бою, на коротких дистанціях він перевершував за кучністю навіть пістолети-кулемети. Щоправда, прицільний вогонь з "бебі-гаранда" можна було вести тільки на дистанціях не більше 300 метрів.


Підсумовуючи, можна сказати що гвинтівка M1 Garand брала участь майже у всіх воєнних конфліктах того часу включаючи Другу світову війну, громадянську війну в Китаї, Корейську війну, а також її використовували під час бойових дій у В'єтнамі.

Загалом було випущено 5,5 млн екземплярів різних модифікацій гвинтівки М1 і 6,3 млн одиниць карабіна М1.


Опис конструкції

M1 Garand - це самозарядна гвинтівка, автоматика якої працює за рахунок енергії порохових газів, що відводяться з каналу ствола. Його замикання відбувається завдяки повороту затвора.


Ударно-спусковий механізм куркового типу, він виконаний у вигляді окремого модуля, при розбиранні зброї виймається повністю і має дуже просту і надійну конструкцію. Вона була настільки вдалою, що згодом конструкція УСМ гвинтівки M1 Garand неодноразово копіювалася при створенні інших видів зброї.

Гвинтівка також мала вельми зручний запобіжник у вигляді прапорця-важільця, що був розміщений всередині спускової скоби. Боєць завжди міг визначити на дотик, чи стоїть його гвинтівка на запобіжнику, чи ні.


Живлення гвинтівки здійснювалося за допомогою пачки, в яку вміщалося вісім патронів. Вона вставлялася в магазин через відкритий затвор і викидалася з нього після повного витрачання боєприпасів.

Завдяки затримці затвора, рама залишалася в задньому положенні після того, як використали останній набій, що істотно прискорювало і полегшувало процес перезаряджання зброї. Бійцю просто потрібно було дістати і вставити наступну пачку патронів у магазин.


Такий спосіб заряджання істотно підвищував її практичну скорострільність, але мав і деякі недоліки. Викидання порожньої пачки супроводжувалося характерним звуком, який міг підказати противнику, що в солдата скінчилися патрони. Нерідко японці користувалися цим і встигали підбігти та знищити бійця.


Однак досвідчені бійці навчилися використовувати навіть цей недолік: вони імітували звук викиду порожньої пачки з магазину і спокійно розправлялися з противником.


Питання про те, чи був дзвін пачки, що викидається, серйозним недоліком M1 Garand, досі викликає суперечки. Цю тему одного разу обговорювали на зустрічі американських і німецьких ветеранів, останні назвали цей недолік сміховинним, заявивши, що під час бою почути такий шум просто неможливо.


Заряджання гвинтівки за допомогою пачки мало і ще одне слабке місце: зброю не можна було підзаряджати. Крім того, досить високими були вимоги до якості виготовлення самої пачки.


А прицільні пристосування складалися з мушки, закритої з двох боків і діоптричного цілика.

Переваги та недоліки M1 Garand

Самозарядна гвинтівка M1 Garand є чудовим зразком стрілецької зброї, основними перевагами якої були простота, надійність, відмінна скорострільність і хороша кучність стрільби. З огляду на той факт, що M1 Garand була однією з перших самозарядних гвинтівок, її можна вважати видатним зразком стрілецької зброї, а її творця - талановитим збройовим конструктором.


Переваги М1 перед звичайною гвинтівкою були очевидними. За одну хвилину стрілець міг зробити майже вдвічі більше пострілів, ніж зі звичайної гвинтівки.


Були у М1 і недоліки, практично всі вони пов'язані з боєприпасом, який використовувала ця гвинтівка. Патрон мав надмірну потужність, що значно обтяжувало конструкцію, робило її надмірно складною і дорогою.

Модифікації


· M1 - стандартна піхотна гвинтівка (до прийняття на озброєння мала позначення T1E2).

· M1C - снайперська гвинтівка з оптичним прицілом M81 на кронштейні фірми "Griffin & Howe" і встановленою на прикладі щокою Т4, до прийняття на озброєння мала позначення M1E7.

· M1D - снайперська гвинтівка з оптичним прицілом M82, кронштейном нового зразка, щокою Т4 і полум'ягасником M2, до прийняття на озброєння мала позначення M1E8.

· M26 (також відома під неофіційною назвою Tanker Garand) – дана модель мала укорочений до 457 мм ствол. Вона розроблялась для озброєння танкістів та проведення бойових дій в джунглях проте на жаль не була прийнята на озброєння.

· T20E2 - не прийнята на озброєння модифікація з 20-зарядним магазином від автоматичної гвинтівки M1918 BAR.

· M1 Conversion Rifle - модифікація під патрон 7,62×51 мм НАТО, яку розробила філіппінська компанія "Floro International Corp.", оснащена знімним 20-зарядним магазином від американської гвинтівки M14.

358 переглядів0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі

РГС-50

РГС-33

M101

bottom of page