FG-42

Автор: @ddd_spetz

FG-42 (нім. Fallschirmjägergewehr 42 або «гвинтівка десантника 42») — німецька гвинтівка часів Другої світової війни. Дану зброю використовували переважно німецькі повітряно-десантні війська.

ТТХ FG-42-1

Довжина: 937 мм

Довжина ствола: 500 мм

Калібр: 7,92×57 мм

Маса: 4.38 кг (без набоїв)

Темп стрільби: 900 пострілів/хвилину

Ємність магазину: 10 або 20 набоїв

Історія та конструкція

До початку Другої світової війни у німецьких повітряно-десантних військах існувала доктрина, що чітко визначала озброєння десантника під час стрибка — пістолети, пістолети-кулемети, ручні гранати та ножі. Потужнішу зброю, як то: кулемети, гвинтівки, тощо, — скидали в окремих контейнерах. Через це у перші хвилини бою бійці були занадто вразливі перед потужнішою зброєю противника, і були не в змозі їй протистояти.

Останні факти спричинили великі людські втрати у операції «Меркурій» що мала місце 20 травня 1941 року. Це підштовхнуло верхівку Люфтваффе до пошуку досконаліших рішень у озброєнні повітряно-десантних військ.

У результаті було визначено технічне завдання на розробку автоматичної гвинтівки. Воно й було направлене в управління озброєнь Вермахту, де таке ТЗ відхилили як нездійсненне, та відіслали назад у ВПС.

Однак лише звернення Германа Герінга безпосередньо до виробників зброї, а саме — до компаній Rheinmetall та Krieghoff, — дало старт розробці перших зразків гвинтівки.

Випробування гвинтівки проводили в 1942 році, і того ж року її прийняли на озброєння під назвою "Fallschirmjagergewehr-42" - «гвинтівка десантника, модель 1942 року (FG-42).

Після випуску відносно невеликої кількості цих гвинтівок та використання їх у бойових умовах, у конструкцію гвинтівки внесли зміни, спрямовані на підвищення її міцності та стійкості під час автоматичної стрільби. Було дещо змінено дизайн гвинтівки і спрощено технологію її виготовлення. Прийнятий на озброєння в 1944 році модернізований варіант гвинтівки дістав назву FG-42: модель 2, а варіант, який випускали раніше, - модель 1.

Гвинтівки обох моделей мають у принципі однакову конструкцію, їхня автоматика працює завдяки відведенню порохових газів через поперечний отвір у стінці ствола.

Замикання каналу ствола здійснюється поворотом затвора. Бойові упори розташовані симетрично в передній частині затвора.

Ударно-спусковий механізм ударникового типу. Також дана зброя може вести як одиночний так і автоматичний вогонь. Гвинтівка забезпечена перемикачем вогню прапорцевого типу.

Якщо прапорець перебуває в положенні "Е", то вогонь із гвинтівки ведуть одиночними пострілами, під час повороту прапорця в положення "D" забезпечується автоматичний вогонь.

А розташований ззаду спускової коробки запобіжник прапорцевого типу також має два положення: "S" (запобіжник увімкнений) і "F" (запобіжник вимкнений).

Гвинтівки першої моделі мали запобіжник, поєднаний із перемикачем вогню. При цьому останній мав три положення: "Е" (одиночний вогонь), "D" (автоматичний вогонь) і "S" (запобіжник увімкнений).

Гвинтівка сконструйована під стандартний 7,92-мм гвинтівковий набій. Живлення набоями під час стрільби здійснюється з коробчатого магазину, в якому набої розташовуються в два ряди в шаховому порядку. Використовувалися магазини двох типів: М10-42 ємністю 10 набоїв і М20-42 ємністю 20 набоїв. А для підвищення стійкості під час стрільби під стволом закріплені сошки, що складаються.

Прицільні пристосування у гвинтівки відкриті, проте на зброю можна встановити додатково оптичний приціл. Також дана зброя оснащена невід'ємним багнетом для ведення ближнього бою який розташовується паралельно стволу.

Бойове хрещення ця гвинтівка пройшла 12 травня 1943 року при висадці німецького десанту на острів Родос у Егейському морі, що у той час контролювався англійцями. FG-42 тоді показала себе з найкращої сторони, продемонструвавши високу ефективність вогню. Герман Герінг переконав Гітлера у доцільності озброєння цією гвинтівкою повітряно-десантних військ Люфтваффе, але думки командування Вермахту з цього питання були не на боці Герінга, що затягувало процес взяття цього зразка на озброєння.

Змінити своє ставлення до гвинтівки змусила операція «Дуб», що була проведена 12 вересня 1943 року. Тоді спецгрупа парашутистів під командуванням Отто Скорцені була озброєна у тому числі і автоматичними гвинтівками FG-42 окрім «традиційних» пістолетів-кулеметів та пістолетів. З цього часу FG-42 зайняла заслужене місце у повітряно-десантних військах. Проте внаслідок відносно високої вартості і технологічної складності всього було випущено за різними оцінками від 7 до 12 тис. гвинтівок FG-42 обох моделей.