top of page
  • Фото автораgegure

Acid Gambit. Історія SFOD-D - Дельта.

Адаптував, переклав та покращив @ddd_spetz

20 грудня цього року виповнилося 33 роки оперції Acid Gambit - одній із найкращих операцій спецпризначенців у світовій історії та найкращій із відомих операцій 1st SFOD-D - Дельти.


Ця операція від самого початку була надзвичайно ризикованою і, в першу чергу, мала пропагандистський характер. Звільнення Курта М'юза з в'язниці Модело в Панамі за задумом адміністрації Джорджа Буша-старшого повинно було продемонструвати всьому світові, що Америка не кидає своїх громадян напризволяще, а погані хлопці, що зазіхнули на життя і свободу американського платника податків, не можуть почуватися в безпеці. Така установка означала, що операція має проводитися на найвищому професійному рівні і провал неприйнятний.


Курт Мьюз був американським бізнесменом, який займався в Панамі видавничою справою. У 1987 році його видавництво надрукувало щось, що дуже не сподобалося панамській владі. У результаті сталося цілком буденне для латиноамериканської країни дійство: до друкарні нагрянули представники PDF - Panamian Defence Force - і влаштували в ній погром, і застрелили друга Мьюза. Американське громадянство власника не забезпечило видавництву імунітет. Проте Мануель Нор'єга який керував нападом вже увійшов у щільну конфронтацію зі США, і Мьюз став лише жертвою великої гри.

Курт Мьюз

Мануель Нор'єга не обіймав жодних державних постів у Панамі, носячи лише титул "Вищий лідер національного визволення Панами". Нор'єга був професійним військовим і з кінця 1950-х співпрацював із ЦРУ. Верховної влади він досяг, коли в 1983 році після серії інтриг був призначений начальником генерального штабу збройних сил, а потім і командувачем національної гвардії Панами. Де-факто він став диктатором, і на той момент повністю влаштовував США, оскільки не втручався в їхні справи в регіоні і слідував у кільватері зовнішньополітичного курсу Держдепартаменту. Однак із часом Нор'єзі, який швидко долучився до наркобізнесу під дахом ЦРУ, захотілося більшої самостійності, і він зробив спроби анулювати угоду від 1977 року, згідно з якою США повинні були передати контроль над Панамським каналом уряду Панами до 1999 року.

Мануель Нор'єга

Економічні реформи, здійснені в 1984-85 роках під контролем США і Міжнародного валютного фонду, погіршили матеріальне становище панамців і викликали зростання антиамериканських настроїв. Нор'єга викликав незадоволення США і встановленням контактів із країнами Латинської Америки, що перебували під впливом Радянського Союзу - у цих діях Америка відчула загрозу своїм інтересам у регіоні.


У 1987 році відносини Панами і США погіршилися остаточно: Нор'єга відмовився надати територію своєї країни для проведення американських операцій проти Нікарагуа. Цей крок сприйняли в адміністрації Рональда Рейгана як акт нелояльності, а побоювання можливої втрати контролю над Панамським каналом, стратегічне значення якого для США відоме, викликали ідею зміщення Нор'єги силовим шляхом і заміну його на більш поступливого лідера. Само собою, для підготовки ґрунту для перевороту ЦРУ розгорнуло на території Панами активну діяльність, благо сам Нор'єга подавав масу приводів для невдоволення. При ньому корупція і наркобізнес цвіли пишним цвітом, і, якщо раніше США вважали за краще закривати на грішки свого протеже очі, то тепер їх використовували проти нього ж.


У лютому 1988 року DEA (англ. Drug Enforcement Administration - Управління по боротьбі з наркотиками) звинуватило Нор'єгу в наркоторгівлі, а суд штату Флорида визнав його членом організованого злочинного угруповання, яке займалося наркоторгівлею. Однак у травні Нор'єзі запропонували залишити Панаму за умови зняття всіх обвинувачень (звісно, він відмовився), а в квітні 1989 року на Панаму було накладено економічні санкції. На цьому етапі втручання військ США в політичну ситуацію в Панамі не передбачалося, і зміщення Нор'єги планувалося шляхом здійснення військового перевороту силами опозиції. Варто зазначити, що Нор'єга, як це часто буває, поєднував якості наркоторговця (бо справді був мафіозі з усіма наслідками, що випливають з цього) і незалежного державного діяча, оскільки його курс був спрямований на проведення максимально самостійної від США політики. У таких умовах Курт М'юз організував свою діяльність проти Нор'єги. Судячи з усього, вже в 1987 році він співпрацював з ЦРУ, а після остаточного охолодження відносин Панами і США активізував свою діяльність і явно курувався з Ленглі, а не був незалежним героєм-підпільником.


Після погрому в друкарні Мьюз із приголомшливою оперативністю за допомогою місцевих друзів організував мовлення на частоті 91,5 МГц двох антиурядових радіоканалів, названих "Голос свободи". Передавач знаходився в будинку Мьюза. Панамські військові засікли мовлення і зайнялися глушінням, що їм легко вдалося, оскільки передавач був досить слабкий. Пізніше після передачі зі США нового потужного обладнання Мьюз затіяв ризиковану операцію - перервав звернення Нор'єги до країни на урядовому радіоканалі, запустивши замість нього звернення "Голосу свободи". Це стало останньою краплею, і 7 квітня 1989 року М'юз, який повертався зі США, був заарештований агентами PDF прямо в аеропорту. Після серії допитів М'юза помістили у в'язницю Модело в Панама-Сіті, що мала погану славу політичної катівні. Якби він був громадянином Панами, він би був страчений, але Нор'єга вирішив не загострювати і так погані відносини зі США і не ризикнув стратити громадянина Сполучених штатів.


Відомості про арешт Мьюза швидко стали відомі і в Ленглі, і в Пентагоні. За офіційною версією, Пентагон вирішив допомогти М'юзу лише тому, що його дружина "випадково" працювала викладачем у Міністерстві оборони США, однак, з огляду на цілком обгрунтовану думку, що М'юз був далеко не останнім з агентів ЦРУ в Панамі і володів великим обсягом інформації про дії американської розвідки, необхідність витягти його з в'язниці будь-якими доступними засобами для Держдепартаменту видається очевидною. Заодно, можна було вбити і другого зайця - домогтися гарного пропагандистського ефекту, і тому майже одразу після арешту М'юза почалася підготовка операції з його звільнення.


Спочатку відпрацьовували кілька варіантів, включно з підкупом охоронців, звільненням М'юза після приходу до влади проамериканського уряду і безпосередньо військовою операцією. Останній варіант був найризикованішим і найважчим, але й максимально гарантував успіх у разі вдалої реалізації, і командиру Дельти полковнику Вільяму Гаррґару, у майбутньому командиру Joint Special Operations Command і Task Force Ranger, з великими зусиллями вдалося довести можливість реалізації цього варіанту та спроможність своїх підлеглих провести подібну операцію. У результаті основне навантаження з підготовки та проведення операції лягло на плечі Дельти. Суттєво полегшувало становище те, що в Панамі була ціла низка американських баз, що давало змогу без підозр здійснювати розвідку в'язниці Модело і прилеглих до неї територій, а також провести акліматизацію операторів задовго до старту операції.

Вязниця Модело

У лічені дні американська військова адміністрація в Панамі домоглася дозволу на відвідування М'юза у в'язниці під приводом його поганого здоров'я. Його раз на тиждень відвідував лікар ВПС США доктор Руффер, через якого Мьюз і спілкувався із зовнішнім світом. Крім медичного контролю в завдання Руффера входило вивчення планування в'язниці, її систем безпеки, розміщення охорони на поверхах, розпорядку дня, переміщення персоналу та інших моментів, необхідних для планування операції. Попутно робили різні кроки, такі, як передача Руффером листа М'юза президенту Бушу з проханням про звільнення і подальша його публікація з публічною заявою президента, що Америка зробить усе можливе для звільнення свого громадянина. Тим часом Руффер зміг зібрати достатньо інформації, щоб аналітики "Дельти" змогли розробити детальний план приміщень в'язниці Модело, що містив такі деталі, як розміщення приміщень і місцезнаходження вимикачів освітлення. Для проведення операції, що отримала кодове найменування Acid Gambit, було залучено особовий склад ескадрону А.

До середини літа був сформований остаточний план операції: о 1:00 чотири вертольоти МН-6 Little Bird зі складу 160th SOAR із 23 операторами Дельти мали приземлитися на даху в'язниці Модело. На кожному гелікоптері перебувала одна штурмова група із шести осіб, крім групи Келлі Вендена, у якій було лише п'ять операторів, тому що одне місце в гелікоптері призначалося для Курта Мьюза. У кожну групу входив брічер, завданням якого було відкривання всіх попутних дверей за допомогою кувалди і дробовика Remington 870. Ще один дробовик ніс командир групи. Одна група, що складалася зі снайперів і кулеметників (одним із них був Ларрі Віккерс), озброєних гвинтівками М21 і кулеметами FN MAG і М249, мала залишитися на даху в'язниці та щільним вогнем припиняти будь-які спроби розміщеного в казармі гарнізону прийти на допомогу варті. Інші групи, озброєні карабінами Кольта моделей 723 і 653, мали підірвати двері виходу на дах і сходами проникнути в будівлю. Кожна група зачищала свій поверх, а групі Келлі Вендена, до якої, крім нього, входили Джеймс Саддерт, Том Колдвелл, Пет Севідж і Лі Гуделл, було необхідно проникнути на другий поверх, відкрити камеру, у якій перебував М'юз, одягнути на нього бронежилет і кевларовий шолом, вивести його нагору, після чого на гелікоптері доставити на базу. На все про все з моменту посадки на дах в'язниці першої "пташки" і до відбуття з даху останньої відводилося 6 хвилин. Базою операції було обрано базу ВПС США Говард (Howard AFB). Командиром усього загону було обрано майора Елдона Баргуелла, командира ескадрону А і ветерана MACV-SOG.


Для успішного виконання завдання було потрібне бездоганне знання планування Модело і хірургічно точне виконання приватних завдань кожним оператором. Для тренувань на базі ВПС США Еглін у Флориді була побудована точна копія в'язниці Модело. Оскільки над базою регулярно "зависали" радянські розвідувальні супутники, для уникнення витоку інформації в момент їхнього перебування над базою тренувань не проводили, а макет закривали маскувальною сіткою. Клімат Флориди схожий на клімат Панами, що дозволяло максимально достовірно відтворити умови майбутньої операції. У вересні почалися регулярні польоти "пташок" над Панама-сіті, щоб у панамських військових виробилося "звикання" до дій цих гелікоптерів і їхня поява в день операції не викликала підозр. З цією ж метою проводилися регулярні висадки операторів Дельти на дах американської школи в Панама-Сіті - ця активність офіційно іменувалася "антитерористичними навчаннями". Ставка робилася на раптовість, блискавичні дії операторів мали збити з пантелику панамську владу і не дати їй часу на організацію протидії. На початку жовтня "Дельта" доповіла про готовність до проведення операції, проте "відмашки зверху" все не надходило. Оператори були не в курсі, що Держдепартамент у цей час проводив власну операцію, мішенню якої була значно більша риба.


3 жовтня 1989 року група панамських офіцерів здійснила спробу державного перевороту і усунення Нор'єги від влади. Керівниками змови були майор Вега, полковники брати Вонгі і підполковник Гондола. У результаті майора Вегу і його 9 спільників було вбито, 37 заарештовано, а брати Вонгі встигли сховатися на військовій базі США Форт-Клейтон. 7 жовтня заарештували Гільєрмо Ендара - керівника опозиції, який заздалегідь знав про підготовку перевороту. До кінця жовтня з Панами вислали низку журналістів, чиї опуси, на думку влади, створювали хибне уявлення про події, що відбувалися в Панамі. Уряд США засудив дії Нор'єги з черговим формулюванням "за небажання йти демократичним шляхом".


Обстановка остаточно загострилася, коли 10 листопада президент Панами Франсіско Родрігес скликав прес-конференцію для радянських журналістів, на якій оголосив, що важке економічне становище Панами спричинене діями США і що у зв'язку з цим Панама збирається переорієнтуватися на співробітництво з СРСР. Цей демарш викликав бурхливу реакцію у Вашингтоні. Дні режиму Нор'єги були полічені - ланцюгових псів Америки спустили з повідка. Пентагон почав підготовку військового вторгнення в Панаму, неминучість якого недвозначно підтвердила евакуація 7 000 членів сімей американських військовослужбовців, які перебувають у країні, до США, що негайно почалася.


Продовжуючи ліричний відступ, зазначимо, що агресивна реакція США на те, що відбувається в Панамі, є закономірною не через "кровожерливу і людиноненависницьку сутність" їхнього режиму, а внаслідок життєвих інтересів оплоту демократії в Зоні Панамського каналу. Контроль над каналом по суті забезпечує контроль над трафіком морських вантажоперевезень між Тихим і Атлантичним океанами, а також вплив на політику як центральноамериканських, так і південноамериканських країн. Перехід Панами до ворожого табору створював би загрозу не лише американським торговельним інтересам, а й спричиняв би безпрецедентне послаблення її стратегічних позицій у регіоні, яке в перспективі переростало б у загрозу безпосередньо південним кордонам США. Ще одним найважливішим фактором стала перспективна втрата контролю над наркотрафіком з Колумбії, Болівії та Венесуели, який так-сяк вдавалося якщо не припиняти, то тримати в певних рамках. Нор'єга успішно торгував наркотиками доти, доки США йому це дозволяли, а його відхід у вільне плавання перетворював Панаму на натуральну перевалочну базу з доставки зілля в Штати. Усі ці фактори і призвели до неминучого вторгнення Америки в Панаму.


Тим часом, усі ці войовничі маневри негативно позначилися на становищі Мьюза. Відвідування лікаря припинилися, а біля камери поставили охоронця з автоматом. Пізніше М'юз згадував, що на запитання "тебе приставили, щоб вбити мене?" той

відповів "si, senior" і більше не зронив жодного слова, що викликало в ув'язненого огидні передчуття і напад відчаю. М'юзу, який не мав уявлення про заходи, що вживаються для його порятунку, здавалося, що дні його полічені і побачити свободу вже не судилося.


З кінця листопада операція Acid Gambit перестала бути самостійною акцією Дельти і щільно вбудовувалася в план із вторгнення ЗС США в Панаму - операцію Just Cause. У зв'язку з цим в операцію додалося кілька моментів: по-перше, виділяли ще чотири озброєні блоками некерованих ракет і мініганами "маленькі пташки" АН-6 для нанесення відволікаючого удару по Командарсії - Генеральному штабу PDF, який розміщено за парканом від Модело, і, по-друге, приурочення початку операції до початку Just Cause, відповідно, початок операції зрушився на 15 хвилин раніше, щоб не потрапити під обстріл власних військ. Саме другий момент і спричинив непередбачувані обставини, що виникли під час операції.

Представники Дельти

Для початку операції з вторгнення Джорджу Бушу-старшому тепер був потрібен лише будь-який привід. 15 грудня Мануель Нор'єга заявив, що Панама перебуває у стані війни зі США, а наступного дня панамські військові застрелили 1-го лейтенанта Корпусу Морської піхоти США Роберта Паса. Свідків убивства, іншого офіцера і його дружину, побили, а жінку зґвалтували. Кращого приводу для вторгнення придумати було не можна. Офіційними причинами операції Конгрес назвав: загрозу життю і безпеці громадянам США, відновлення демократично обраної влади, захист Панамського каналу і арешт Нор'єги як кримінального злочинця. Початок операції Just Cause було призначено на 1:00 20 грудня.

Американські військовослужбовці перед початком операції Just Cause

Увечері 19 грудня в ангарі на базі Говард готувалися до вильоту 23 оператори Дельти. Вони були одягнені в тропічну форму кольору OG107 часів В'єтнаму і BDU в забарвленні Woodland і мали черевики Jungle Boots. У деяких операторів нижні кишені кітелів було перенесено на рукави, також на плечі англійськими шпильками було приколото нашивки у вигляді прапорів США і шматочки світловідбивної стрічки для швидкого розпізнавання в темряві. Нині вже ніхто з операторів не може пригадати, чому другий брічер Келлі Венден і його група вдягнули саме BDU - імовірно, для швидкого розпізнавання своєї групи на даху, сам же він стверджує, що вдягнув його, щоб не підстрелили свої ж наземні сили в разі евакуації пішим порядком.


Оператори вдягнули бронежилети IV класу захисту виробництва TG Faust Inc і протиударні шоломи фірми Pro-tec із закріпленими на них стробоскопами SDU-5/E з інфрачервоним випромінюванням і протипиловими окулярами SWDG. Перший брічер Дейл Комсток, для якого це була найперша операція у складі Дельти, вдягнув кевларовий шолом PASGT-H - він вирішив, що під час підриву дверей, який він мав здійснити, кевлар буде надійнішим за пластик. Очі захищали балістичні окуляри BLPS, долоні - льотні рукавички з номексу, а коліна - спортивні наколінники фірми Bike.

Обличчя розфарбували в чорний колір, щоб бути менш помітними в темряві.


У нагрудниках виробництва власної майстерні підрозділу, що пізніше стала відомою як AWS, були 6 магазинів по 30 патронів калібру 5.56, і комплект першої допомоги. Але боєкомплект деяких операторів сягав навіть 12 магазинів. А на ремені типу Duty Belt розміщувалися підсумки з 4 магазинами по 7 набоїв калібру .45 для пістолета, світлошумові гранати, підсумок з радіостанцією і фляги з водою Дейл Комсток ніс на собі сумку з підривними зарядами, якими треба було підірвати двері на даху. На бронежилетах озброєних дробовиками Remington 870 операторів були закріплені спеціальні панелі, що забезпечували швидкий доступ до дробових патронів.

Один із спецпризначенців перед початком операції

Проте Келлі Венден просто розпихав свої патрони по кишенях - він вважав, що якщо дійде справа до дробовика, то встигне дістатися до них і так. Брічери несли крім карабіна кувалди, кусачки і дробовики. Для страховки на лавах гелікоптерів на поясі були закріплені стропи з армійським альпіністським карабіном на кінці.


Основна маса операторів була озброєна карабінами фірми Colt моделей 723 і 653, оснащених новітніми на той момент коліматорними прицілами Aimpoint 2000, а на цівках були закріплені водолазні ліхтарі від Underwater Kinetics. Ці ліхтарі мали засвітити і засліпити противника у вузьких коридорах в'язниці, а коліматори - дати змогу вразити його з першого пострілу. Дейл Комсток встановив на свій карабін підствольний гранатомет М203. Як додаткову зброю кожен оператор мав при собі пістолет Colt M1911, доопрацьований у майстернях підрозділу до стандарту National Match, який носили в стегновій кобурі. Кулеметники несли з собою також і карабіни, і пістолети. Для радіозв'язку використовували портативні радіостанції Motorola MX360 з ларингфонами, авіаційними навушниками Astrocom і кнопками U94 U/A.


О 00:30 20 грудня оператори вийшли з ангара, сіли на лави своїх "пташок", що прогрівали двигуни, і закріпилися на них за допомогою страховок. У повітрі вже перебував гелікоптер управління MH60 Blackhawk, на якому перебували Піт Шумейкер, командир Дельти з червня 1989 року, Джеррі Бойкін, заступник командира Дельти, і офіцери зв'язку, які відповідали за ретрансляцію повідомлень між штурмовим загоном і базою. О 00:35 було дано команду на зліт. Ротори заревіли, і "пташки" одна за одною злетіли в чорноту тропічної ночі.

Вертольоти мчали над самими дахами будинків міста, що яскраво горіло вогнями, з кожною секундою наближаючись до мети. Осторонь на більшій швидкості пройшли ударні "пташки", які тут же обрушили шквал вогню на Командарсію. За лічені секунди над Командарсією виріс своєрідний феєрверк із трасерів - розгублені вартові почали стріляти на всі боки. Метушня біля Командарсії зробила свою справу і рівно о 00:45 "пташки" безперешкодно висадили своїх пасажирів. Снайпери і кулеметники негайно зайняли свої місця по периметру даху, готові припинити будь-які наміри перешкодити діям штурмових груп. Дейл Комсток підбіг до дверей на даху і встановив на них заряд С4 з електричним детонатором. Відійшовши на безпечну дистанцію, він замкнув ланцюг, але вибуху не сталося. За технікою безпеки видалити заряд, що не спрацював, можна лише за 15 хвилин, проте за 5 хвилин уже буде це робити пізно - солдати PDF схаменуться і відкриють вогонь по непроханим гостям всіма готівковими способами, включно із зенітками. Елдона Баргуелла чекало нелегке рішення - оголосити про скасування операції або відправити Комстока на вірну смерть ставити запасний заряд. Скасування операції загрожувало непередбачуваними наслідками аж до розформування підрозділу і загибелі Мьюза, а ставити запасний заряд негайно означало ризик втратити оператора. На всі роздуми пішли секунди, і не минуло й хвилини, як Комсток встановив новий заряд на двері. Щоб було зручніше працювати, він віддав свій карабін товаришеві. Вибух розніс двері на шматки, і, кидаючи на стіни відблиски ліхтарів, оператори кинулися всередину в'язниці. Вибух викликав не тільки пожвавлення на даху, а й серед мешканців казарми охорони. Солдати PDF, які до того не розуміли суті, що відбувається, і опинилися в прибудові казарменої кухні, прокинулися і затіяли перестрілку зі снайперами і кулеметниками Дельти, що засіли на даху, з фатальним для себе результатом.


Ще кілька сміливих хлопців кинулися було на допомогу своїм товаришам у в'язниці, але були викошені посеред двору кулеметними чергами з даху. Більше спроб прийти на допомогу варті у в'язниці не робили, і лише Командарсія, що зазнала нападу вертольотів, нагадувала розсерджений вулик. Одну з атакуючих "пташок" було збито вогнем у відповідь і вона впала у дворі Командарсії. Її пілоти опинилися притиснуті щільним вогнем біля свого гелікоптера і вони змогли лише за дві години забратися звідти подалі і вибратися до своїх, дорогою навіть прихопили панамського солдата як полоненого. У цьому їм допомогли АС-130 Spectre зі складу Air Force Special Operations Command, які взяли естафету у "пташок" з обстрілу Командарсії. Вони по черзі методично прасували будівлю і прилеглу територію всю ніч, не даючи панамцям отямитися.


Тим часом усередині в'язниці лунали хлопки світлошумових гранат і бахання пострілів карабінів. На сходах операторам попався лише один солдат, який був негайно обеззброєний і зв'язаний. На другому поверсі біля камери Мьюза опинився озброєний автоматом охоронець. Шокований виглядом невідомих озброєних людей, він спробував було відкрити вогонь, але його одразу ж розстріляли дельтівці, які чекали подібної реакції. Поки інші оператори зачищали приміщення, напарник Келлі Вендена зробив спробу зламати замок камери, вистріливши в нього з дробовика три рази. Замок виявився міцним і витримав таке поводження, але не витримав зустрічі з кусачками Вендена. Спантеличений появою схожих на кіборгів операторів М'юз спершу вирішив, що ті прийшли його вбивати, і до нього не одразу дійшло, що їхнє завдання - його звільнити. Після огляду, який показав, що об'єкт цілий і неушкоджений і здатний пересуватися самостійно, на М'юза одягли бронежилет, шолом і окуляри, спеціально привезені з собою, щоб забезпечити максимальну безпеку підопічному під час повернення додому. На даху вже чекали "пташки", готові забрати загін і "цінний вантаж" в особі Мьюза для повернення на базу. На зачистку в'язниці, незважаючи на всі затримки, пішло рівно шість хвилин - стільки, скільки і відводилося планом.


"Пташки" по черзі забирали групи і підіймались в небо. Останнім йшов вертоліт із групою прикриття. Передостаннім злетів гелікоптер із Келлі Венденом, Джеймсом Саддертом, Патом Севіджем, Лі Гуделлом і Томом Колдуеллом і Куртом Мьюзом, який мав позивний Chok1. Через 10 хвилин "пташки" благополучно приземлилися на злітній смузі бази Говард, і оператори вже почали вітати один одного з блискуче виконаною операцією. Справді, все пройшло за планом, без сучка і задирки, незважаючи на опір противника. Однак хтось раптово помітив - одного гелікоптера не вистачає, причому того самого, який і віз "цінний вантаж".


Групою операторів пройшла хвиля - треба негайно злітати і шукати зниклий вертоліт. Його могли збити, гелікоптер міг зіткнутися з лінією електропередач, могло статися все, що завгодно. Однак Піт Шумейкер навідріз відмовився дозволити зробити новий виліт: о 1:00 починалася операція Just Cause, і винищувачі ВПС США починали операцію з розчищення повітряного простору. Не узгоджений політ загрожував знищенням усіх "пташок" і всього загону своїми ж літаками. Але що ж сталося з "пташкою" з позивним Chok1?


Ухиляючись від шалених черг з боку Командарсії, пілот пішов убік і, щоб уникнути зіткнення з лінією електропередач, пірнув на вулицю, практично проїхавши по ній. Вочевидь, кілька куль все ж потрапили в "пташку", оскільки двигун став стрімко втрачати потужність, і пілотам довелося приземлитися посеред вулиці. Севідж і Венден зістрибнули з лави, щоб забезпечити оборону вертольота, поки пілоти перезапускають двигун, і відстебнулися від неї. Коли пілоти оживили машину, то почали злітати настільки поспішно, що Венден і Севідж навіть не встигли пристебнути страховки назад. Однак, не встигла "пташка" здійнятися в повітря, як опинилася під перехресним вогнем панамців, які лупили в білий світ, як у копієчку і випадково зачепили вертоліт. Одна з перших куль влучила Келлі Вендену в грудну пластину бронежилета, завдавши йому серйозних травм. Венден зісковзнув із лави. Севідж спробував зловити його, але сам не зміг утриматися і разом із товаришем полетів із висоти 9 метрів на асфальт. Потім Келлі Венден згадував, що тоді його Pro-Tec моделі Full Cut врятував йому життя: якби не пластиковий протиударний шолом, він би просто розбив собі голову. Удар був такої сили, що Венден втратив свідомість і не приходив до неї до закінчення евакуації.


Черги панамців пошкодили не тільки операторів, а й вертоліт. Хвостовий гвинт вийшов з ладу і некерована "пташка" впала на вулицю. Гелікоптер приземлився настільки "вдало", що нога Джеймса Саддерта опинилася затиснута між зламаним лижним шасі й асфальтом. Але він зміг вибратися з-під вертольота і навіть самостійно пересуватися. Під час падіння обидва пілоти і Курт Мьюз виявилися цілі й неушкоджені. Оператори відвели їх за розбитий під час падіння гелікоптера паркан і зайняли кругову оборону, з хвилину на хвилину чекаючи на появу натовпів розлючених латиносів, спраглих помсти.

Підбитий гелікоптер

Позицію позначили за допомогою стробоскопів з інфрачервоним випроміненням і спробували встановити радіозв'язок із групою Gator. Це був загін зі складу 193-ї піхотної бригади, озброєний бронетранспортерами М113, який перебував поблизу Модело на випадок, якщо Дельті не вдасться евакуюватися з в'язниці самостійно.


Тим часом Піт Шумейкер і його штаб ламали голову, де може перебувати група, що загубилася. Жодне з армійських угруповань у місті не могло прийти їй на допомогу швидше, ніж за годину, окрім Gator'a, але місцезнаходження "пташки", що впала, невідоме. Навіть після встановлення радіоконтакту з групою Вендена було неможливо зрозуміти, де вона перебуває, оскільки самі оператори не знали, де опинилися. На щастя американців, які зазнали аварії, громадяни Панами не поспішали встрявати в розбірки свого диктатора й Америки і вважали за краще відсиджуватися вдома, надавши військовим вирішувати свої проблеми самостійно. Нарешті, вдалося встановити приблизне місцезнаходження місця падіння і Gator, брязкаючи гусеницями, рушив на допомогу. Пет Севідж згадує, що цей звук привів їхню групу в невимовний захват - PDF не володіли гусеничною бронетехнікою.


Оскільки вивезти постраждалих за допомогою вертольота було неможливо, то Gator завантажив групу Вендена на броню і повіз на базу Говард. Оскільки піхотинці не мали необхідних медичних засобів для стабілізації стану поранених, їм довелося всю дорогу до бази розмовляти один з одним, щоб не втратити свідомість. О 1:45 конвой прибув на базу й операція Acid Gambit завершилася.


Операція Acid Gambit стала однією з найвідоміших операцій підрозділів спеціального призначення та однією з найуспішніших спеціальних операцій у світі. Дії операторів Дельти під час проведення операції можна визнати зразковими як під час зачистки в'язниці Модело, так і під час позаштатної ситуації через аварію вертольота. Незалежно від політичного підґрунтя подій, її учасники заслуговують на величезну повагу за свій професіоналізм, сміливість і здатність до самопожертви, які дали їм змогу успішно виконати складне завдання, не втративши при цьому жодного оператора.


Статтю підготовлено за спогадами Келлі Вендена, Дейла Комстока, Ларрі Віккерса, Джеррі Бойкіна.

1 026 переглядів0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі

Comments


bottom of page