top of page
  • Фото автораgegure

AA-12

Адаптував, переклав та покращив @ddd_spetz

Бойові дробовики повільно, але вірно здають свої позиції в силових структурах навіть такої країни, як США, де бойові дробовики традиційно широко застосовувалися в армії і поліцейських структурах.

Так, якщо ще під час війни у В'єтнамі помповий "Ремінгтон" або "Моссберг" обов'язково були присутніми в кожному піхотному відділенні як зброя безпосередньої вогневої підтримки, то сьогодні "шотгани" використовуються головним чином у вузькоспеціалізованих підрозділах на кшталт абордажних команд. Та й там вони все більше виконують допоміжні функції. Наприклад, застосовуються для вибивання дверей або відстрілу боєприпасів нелетальної дії.

І в поліції, де широке поширення бойових дробовиків пов'язане з традицією, деякими обмеженнями закону і фінансовими можливостями (дробовики зазвичай дешевші за іншу довгоствольну зброю), їх значно витісняють компактніші й універсальніші пістолети-кулемети, а також потужніші та точніші "тактичні карабіни" (так у США заведено іменувати штурмові гвинтівки з винятково самозарядним режимом вогню).

Сьогодні навіть у штурмових групах SWAT використання "шотгана" стало рідкістю.

У результаті сьогодні виробники "тактичних дробовиків" орієнтуються насамперед на цивільний ринок. Причому "бойове призначення" девайса є насамперед маркетинговим кроком, націленим на залучення покупців. Саме в цьому ключі і слід розглядати випуск цивільного варіанту "легендарної бойової рушниці Атчіссона". Точніше, її модернізації під позначенням АА-12.

Про вихід на цивільний ринок із цією справді цікавою зброєю оголосила американська компанія Sol Invictus Arms зі штату Флорида, якій останніми роками і належать права на цю зброю.

Нагадаємо її історію. Під час війни у В'єтнамі підрозділи армії США, які діяли у джунглях, гостро потребували зброї, здатної забезпечити високу щільність вогню для придушення противника під час раптових сутичок на коротких і надкоротких (лише в кілька метрів) дистанціях. Американські піхотинці скаржилися, що помпові дробовики, які вони використовують, попри всі їхні очевидні плюси, недостатньо скорострільні, місткість їхніх магазинів невелика, а перезарядка потребує часу. Єдиний же кулемет М-60 був занадто громіздким і ненадійним.


Саме відсутність у розпорядженні американських солдатів такої необхідної їм зброї безпосередньої вогневої підтримки, досить ефективної для бою на короткі дистанції, спонукала інженера-ентузіаста Максвелла Атчiссона зайнятися розробкою необхідного озброєння.

У своїй розробці він вирішив поєднати сильні сторони двох абсолютно різних типів зброї - дробовика і кулемета. Тобто створити гладкоствольну рушницю з автоматичним режимом вогню. Якщо врахувати, що в стандартному патроні 12х70 міститься 9 картечин діаметром 8,5 мм або 16 діаметром 8 мм, можна уявити, який шквал свинцю може обрушити на противника черга з такої зброї.


Рішення, використані Атчіссоном у рушниці, були дуже незвичайними. Так, він застосував у ній традиційну для пістолетів-кулеметів, але практично не використовувану в рушницях систему автоматики з вільним затвором і наколом капсуля на викоті затвора (для зниження віддачі).


Однак цей підхід вимагав використання повністю сталевого і досить масивного ресивера, який був виконаний у вигляді труби, а також важкого циліндричного затвора масою 1,4 кг.


Ствольна коробка мала велику довжину і доходила практично до потиличника приклада, забезпечуючи дуже велику довжину відкату затвора, що забезпечувало як зниження віддачі, так і зменшення темпу стрільби в автоматичному режимі. Для забезпечення стрільби з відкритого затвора Атчіссон використовував ударно-спусковий механізм від ручного кулемета Browning BAR-1918.

Живлення здійснювалося з коробчатого магазина на 5 патронів або барабанного ємністю 20 патронів. Вага останнього була понад два кілограми! Щоб під час стрільби магазин не вирвало віддачею з кріплень, його ззаду підпирала спеціальна металева скоба, з'єднана з пістолетною рукояткою. Atchisson Assault Shotgun (ААS) - таке найменування отримала рушниця Атчіссона.

ААS отримала цівку від М-16 і аналогічні лінійні розміри. Хоча за вагою наблизилася до М-60 (7,3 з 20-зарядним магазином).

Рушницю було представлено 1972 року, але вона так і не зуміла зацікавити Пентагон. І, вважається, не тільки тому, що війна в Індокитаї йшла до свого логічного завершення.


ААS виявився надмірно важким - як сам, так і боєкомплект до неї. Так, п'ять споряджених магазинів важили 11 кг! Плюс п'ятикілограмова рушниця. Але ж солдату потрібно нести ще гранати, воду, сухий пайок, аптечку, шолом, бронежилет - і все це в джунглях.

До речі, американські бійці збільшували свою вогневу міць, використовуючи старий добрий "Томмі-ган" - пістолет-кулемет Томпсона, або трофейні АК з барабанним магазином від РПК на 75 набоїв, які набагато краще переносили вогонь довгими чергами, ніж М-16.


Але особливо цінувалися трофейні РПД, у яких американці в полкових збройових майстернях вкорочували ствол, перетворюючи кулемет на компактну штурмову зброю.

Озброєні такою зброєю бійці йшли в головній варті, готові обрушити на супротивника, який раптово з'явився, вельми щільний вогонь. Причому не свинцеву картеч, а цілком восьмиграмові кулі патрона М43.


Втім, Атчіссон не сумував, продовжуючи вдосконалювати своє дітище. На початку 1980-х років він радикально змінив конструкцію, використавши більш традиційну газовідвідну автоматику в поєднанні з жорстким замиканням ствола.


Крім застосування нової автоматики, Атчіссон змінив конструкцію ударно-спускового механізму і ствольної коробки. Нова рушниця, що отримала ім'я АА-12, мала розташований над стволом газовий поршень, який приводив у дію затвор. Замикання здійснювалося рухомим у вертикальній площині клином, розташованим у передній частині затвора. Для замикання клин піднімався вгору і входив у паз у хвостовику ствола, тим самим розвантажуючи ствольну коробку.

Ствольну коробку було виконано заодно з цівкою і прикладом, вона складалася з двох половин, лівої і правої, що з'єднувалися штифтами. Приклад був порожнистий, оскільки в нього після пострілу відбувався відкат затвора. Ударно-спусковий механізм забезпечував можливість ведення вогню поодинокими пострілами і чергами, стрілянина, як і раніше, велася з відкритого затвора. Живлення патронами здійснювалося з від'ємних магазинів, аналогічних магазинам від ранніх зразків рушниці.


У 1987 році він через загрозу банкрутства продав права на дробовик Джеррі Беберу (Jerry Baber) з американської компанії Military Police System, яка продовжила роботи над удосконаленням рушниці. У конструкцію було внесено понад сотню змін, дробовик став називатися Auto Assault-12 (AA-12), став на 26 см коротшим і майже на півкіло легшим за ранню модель. Для нього розробили 8-зарядні коробчаті і барабанні магазини - на 20 і 32 патрони.

Розробники запевняють, що дробовик не потребує особливого догляду і змащення, оскільки під час стрільби відбувається самозмазування і самоочищення. Чистку варто проводити після кожних 8000-9000 пострілів. Однак це можна вважати рекламним і не надто сумлінним трюком. Навіть якщо зброя здатна працювати без чищення та змащення, за 8000 пострілів без догляду, та ще й у полі, у каналі ствола та на дзеркалі затвора відбудуться руйнівні та незворотні зміни.

Нагадаємо, що, коли М-16 тільки прийняли на озброєння, стверджували, що гвинтівка теж "самоочисна", і це коштувало багатьом американським солдатам життя.


В AA-12 можуть бути застосовані спеціальні боєприпаси FRAG-12, розроблені 1994 року силами британських компаній Experimental Cartridge Company, Ltd. і Action Manufacturing Inc.

Вони являють собою звичайну поліетиленову гільзу 12 калібру, в яку поміщено фугасний, осколково-фугасний або бронебійно-фугасний снаряд котрий розкривається під час вильоту зі ствола на відстані від 3-х метрів. Повідомляється, що фугасний снаряд FRAG-12HE пробиває сталеву пластину, товщиною 6,3 мм. При цьому максимальна ефективна дальність стрільби цими зарядами досягає 200 метрів, що не під силу стандартним боєприпасам для дробовиків.

Бронебійно-фугасний FRAG-12 HE-AP пробиває сталеву броню завтовшки 12,7 мм, що дає змогу ефективно виводити транспорт противника з ладу, наприклад, під час оборони блокпостів, а також знищувати на відстані потенційні вибухові пристрої.


Утім, за минулі 24 роки з моменту їх створення FRAG-12 так і не були затребувані армією чи іншими силовими структурами.

Втім, і в АА-12 все склалося не надто блискуче. У 2004 році десять рушниць передали для випробувань у Корпус морської піхоти США. Дробовики начебто похвалили, але цим все і скінчилося. Намагалися привернути увагу до рушниці, озброївши нею і зробивши на її автоматизовану оборонну систему "Hammer", встановивши на турелі H2X-40 подвійні AA-12, але таке рішення популярності не набуло.

Утім, через свій незвичний і брутальний вигляд рушниця мала кінематографічний успіх і фігурує в комп'ютерних іграх. Можливо, тому цей дробовик відзначений у деяких збройових довідниках поряд із серійною зброєю.

722 перегляди1 коментар

Останні пости

Дивитися всі

ZH-05

1 Comment


FRAG-12HE - вражає.

Like
bottom of page