Mk18

Mk18 – автоматичний гранатомет американського виробництва.

ТТХMk18

Довжина: 560 мм

Калібр: 40×46 мм 

Маса: 8.6 кг

Темп стрільби: до 250 пострілів за хвилину

Ефективна дальність стрільби: 375 м

Історія та конструкція

Конструктори корпорації Honeywell у 1960-х роках поставили собі мету розробити простий, дешевий і досить надійний скорострільний гранатомет, який можна було б доставити на позицію розрахунку з двох осіб. Згодом, а саме у 1962 році новий гранатомет під назвою Mk18 (Mark 18 mod 0) був готовий. Даний гранатомет являється зброєю підтримки та призначений для ураження особового складу противника і неброньованих або легкоброньованих цілей. Після проходження вдалих випробувань у 1965 році розпочалось його серійне виробництво та прийняття на озброєння. Цей гранатомет застосували американські військові під час війни у В'єтнамі.

Гранатомет мав незвичайну конструкцію зі складеним патронником, який формувався двома роторами, що оберталися назустріч один одному. У кожному роторі було виконано шість напівкруглих поздовжніх пазів, під час суміщення яких утворювався патронник зброї. Синхронне зустрічне обертання роторів, пов'язаних шестеренчастою передачею, забезпечувало подачу боєприпасів на лінію ствола.

Механізм гранатомета Mk18 приводився в дію стрільцем за допомогою руків'я, що обертається, розташованого з правого боку зброї. Таким чином, темп стрільби повністю залежав від фізичних можливостей стрільця і перебував у межах до 250 пострілів на хвилину. Він також має прапорцевий запобіжник, а живлення гранатами здійснювалося з стрічки, що вміщала 24 або 48 гранат. А для прицільної стрільби на Mk18 був також встановлений складний приціл.

Головною особливістю гранатомета Mk18 було, по-перше, те, що він був пристосований під 40 мм гранати від ручних гранатометів М79. По-друге, гранатомет мав ручний привід механізмів від розташованої праворуч обертової рукоятки, що спрощувало конструкцію зброї і дозволяло довільно варіювати темп стрільби, просто змінюючи швидкість обертання рукоятки. Для стрільби його можна було легко зафіксувати на станку або ж на рухомій платформі для ведення вогню з катера, автомобіля або вертольота.