М19

М19 - американська зенітна самохідна установка.

ТТХ М19

Довжина: 5,4 м

Ширина: 2,8 м

Висота: 2,9 м

Маса: 17,4 т

Розрахунок: 6 осіб

Озброєння: 2 × 40-мм автоматичні гармати

Максимальна швидкість руху: 56 км/год

Запас ходу: 257 км

Історія та конструкція

Потреба в мобільних зенітних засобах для прикриття рухомих колон і механізованих частин стала очевидною ще на ранніх етапах Другої світової війни, тому на початку 1940-х за замовленням армії США американські інженери розробили зенітну самохідну установку під маркуванням M19 (Multiple Gun Motor Carriage). Після серії випробувань M19 була прийнята на озброєння в 1944 році, проте серійне виробництво залишалося відносно обмеженим і загалом виготовили менше тисячі машин.

Основне призначення M19 — прикриття колон від нальотів низьколітаючих літаків і атак штурмовиків, а також підтримка оборони під час маневрів. Завдяки хорошій мобільності на шасі легкого танка машина могла рухатися разом з ескадронами бронетехніки. Крім повітряних цілей, її дві 40-мм гармати Bofors L/60 часто ефективно застосовувалися по наземних цілях — легкої бронетехніки та скупченню живої сили. А на службі M19 залишалася до кінця 1950-х років.

Конструктивно M19 побудована на агрегатах шасі легкого танка M24 Chaffee: збережено ходову частину, трансмісію та силову установку, але бойова башта замінена відкритою установкаю з двома гарматами. Гармати могли швидко наводитися по азимуту та куту вручну з допомогою гідравлічних та механічних приводів, забезпечуючи високу скорострільність і ефективність по низьколетючих цілях. При масі близько 17,4 т машина розвивала максимальну швидкість до 58 км/год. Її екіпаж складався з п’яти осіб (командир, водій, два навідники і заряджаючий). Проте до головних недоліків M19 відносили відкриту верхню частину з обмеженим захистом екіпажу й поступове зниження ефективності проти сучасної авіації — фактори, що обумовили обмежені обсяги виробництва й поступове зняття з озброєння.