.png)
Переклав, адаптував та покращив @ddd_spetz
2-й парашутно-десантний полк є найбільш "лихим" і легендарним підрозділом Іноземного легіону. Французькі парашутисти здобули свою славу під час війни в Індокитаї, "зачисток" алжирських повстанців у горах і операціях із пошуків "бомбістів" у місті Алжирі. Полк вважається спадкоємцем Другого батальйону парашутистів Іноземного легіону (2 ВЕР). Сьогодні входить до одного з чотирьох піхотних полків 11-ї парашутної бригади французької армії. Сформований у місті Сетіф (Алжир) 1 жовтня 1948 року.
З цього моменту починається криваве і героїчне життя парашутистів-іноземців. Найбільші втрати легіону під час війни в Індокитаї припадають саме на цей підрозділ, який щодня брав участь у бойових операціях проти В'єтнаму. Більшість із них були німцями - колишніми військовополоненими, зокрема з військ СС, хоча офіційно брати їх на службу заборонялося.
Нестачі в рекрутах легіон не відчував ніколи: в 1955 році бригада була повністю укомплектована заново, відкривши нову сторінку у своїй історії: битву за Алжир. В Алжирі Друга бригада билася пліч-о-пліч із Першою, де теж служили парашутисти.
Після звістки, що в Парижі вирішено залишити Алжир алжирцям, французькі генерали виступили проти метрополії. Легіонери, які служили в Першій бригаді, перейшли на бік заколотників. Парашутисти-іноземці Другої бригади не підтримали путчистів - у найкращих традиціях найманої шотландської гвардії, яка колись охороняла французьких королів. Порадившись, вони заявили, що все, що відбувається, - це внутрішні "розборки" французів, які їх не стосуються. Потім вони строєм покинули табір у Зеральді, наспівуючи пісеньку Едіт Піаф: "Ні, я ні про що не шкодую".
У 1978 році парашутисти брали активну участь в операції "Tacaud" ("Тріска") з придушення повстання мусульманського Фронту національного визволення Чаду (FROUN "AI") і контролювання нафтових промислів. Того ж року було проведено найвідомішу повітряно-десантну операцію з порятунку від різанини європейців у провінції Шаба в Заїрі (сьогодні Демократична Республіка Конго). Від рук "тигрів" Фронту національного визволення Конго, які встигли стратити 280 європейських фахівців і сотні африканців, було врятовано 2200 французів і бельгійців і близько 3000 конголезців.
Для парашутистів вісімдесяті й дев'яності роки минулого століття - це постійні відрядження до Африки, де дедалі частіше доводиться евакуювати європейців під час міжнаціональних конфліктів і воєнних переворотів, до колишньої Югославії, щоб розборонити воюючі сторони, і знову до Африки. З 2002 року до 2004 року парашутисти брали участь в операції французької армії "Licorne" ("Єдиноріг") на Березі Слонової Кістки.
Структура:
Перша бойова рота натренована для ведення міських боїв і контролю над натовпом.
Друга - спеціалізується на бойових діях у горах та в інших важкодоступних місцях. Вони постійно проводить спільні навчання з британськими та німецькими колегами-парашутистами і тренування з альпінізму (у Шамоні) - легіонери навіть носять альпіністські значки.
Третя бойова рота - це бойові плавці, яких скидають із літаків і вертольотів.
Четверта - це снайпери та підривники.
Також у полку є свій символ (значок). Значок полку придумали самі легіонери в 1949 році в Камбоджі. Парашутисти називають його "цнотливим". Значок являє собою сріблястий трикутник із драконом. У лівому верхньому кутку - цифра "два", номер полку. У центрі - прямокутник із кольорами легіону і позолочена граната із сімома язиками полум'я - символи легіону. Дракон аж ніяк не французького, а індокитайського походження - пам'ять про ті місця, де полк отримав бойове хрещення.
