Історія коротко. Перша Чеченська війна.

Автор: Academic

Перша Чеченська війна 1994-1996 р. р. пов’язана з глибокими змінами у світі, розвалом СРСР, соціально-економічними та політичними суперечностями. Після розвалу СРСР росія не могла змиритися із втратою «своїх» територій і вимушено проводила різного роду маніпуляції в країнах колишнього СРСР.

Перша Чеченська війна дещо нагадує український сценарій, а саме російські бомбардування мирних кварталів, геноцид населення, викрадення та підступне ведення бойових дій. Передумови виникнення цієї війни тягнуться далеко з 1991 року, коли Верховна Рада РРФСР ухвалила рішення, згідно з яким Чечено-Інгуську Республіку було розділено на Чеченську та Інгуську Республіки. 27 жовтня 1991 р. у регіоні відбулися парламентські вибори та вибори президента, на яких перемогу здобув глава Виконкому ОКЧН Джохар Дудаєв. 1 листопада 1991 р. Дудаєв проголосив незалежність Чеченської Республіки Ічкерія від РФ. Вслід за проголошенням незалежності Ічкерії 30 листопада 1991 р. у районах Чечено-Інгушетії, населених переважно інгушами, пройшов референдум щодо створення Інгуської Республіки у складі РРФСР. 97% тих, хто взяв участь у волевиявленні, проголосували “за”. 4 червня 1992 р. Верховна Рада РФ прийняла закон “Про утворення Інгуської Республіки у складі РФ”. Після цього вже 31 березня 1992 р. Чечня разом з Татарстаном відмовилися підписувати Федеративний договір, яким регулювалися взаємини суб’єктів Федерації.

У червні 1993 р. Москва запропонувала Чечні членство у Федерації зі спеціальним статусом, з більш широкою автономією, ніж у Татарстана, однак там відхилили цю пропозицію. Після провалу спроб повалити панування Дудаєва з допомогою чеченської опозиції, керівництвом російської федерації була розпочата підготовка до проведення великомасштабної військової операції.

Основна причина її виникнення полягала у тому, щоб не допустити відокремлення Чечні від Росії і призначити такий уряд, який би повністю підкорявся москві. Керівництво Росії, приймаючи рішення щодо Чечні, було впевнене в швидкому усуненні режиму президента ЧР Джохара Дудаева, у віднов­ленні "конституційного порядку", (приведу фатальні слова міністра оборони росії Павла Грачова, який запевняв, що «одним десантним полком за дві години можна вирішити це питання». Тут одразу бачимо аналогії з Україною, де готувалися до параду у Києві за два дні після вторгнення).

Початок першої російсько-чеченської війни.

Таким чином 30 листопада 1994 р. був підписаний указ президента РФ Б. Ельцина №2137 “Про заходи щодо відновлення конституційної законності та правопорядку на території Чеченської Республіки”.

В ніч на 11 грудня 1994 р. за наказом президента РФ Б. Єльцина у Чечню були введені російські війська, розподілені на три групи: Північ, Захід, Схід. З російської сторони у війні були задіяні бронетанкові, ракетно-арти­лерійські, мотострілецькі, повітряно-десантні, авіаційні сили, крім того, підроз­діли та частини МВС, спецназу та ЗМОПу. В 13 операціях застосовува­лись армади літаків, гелікоптерів, танків, БМП, важкої штурмової техніки. На початок війни кількість особового складу федеральних військ сягала 30—40 тис. чоловік. З ускладненням ситуації федеральне угруповання нараховувало 100—120 тис. чоловік.

Протистояла цьому створена Дудаєвим регулярна чеченська армія під назвою “ополчення”, яка нараховувала до 15 тис. чол.

Джохар Дудаєв

Вся війна, точніше як називають її росіяни – кампанія, мала проходити в 4 етапи. Був побудований конкретний план даної операції. На першому етапі, який мав проходити з 30.11 по 6.12 1994 рр., росія мала створити угрупування військ для дій на моздокському, владикавказькому і кизлярському напрямках та до 5 грудня зайняти вихідні райони для проведення операції.

На другому етапі, який мав проходити з 7.12 по 9.12 1994 рр., російська армія мала висуваути угруповання військ під прикриттям авіації по шести маршрутах до м. Грозний і його блокувати; створити зовнішнє (по адміністративному кордону ЧР) і внутрішнє (по околицях м. Грозного) кільце оточення. Частину сил передбачалось виділити для блокування інших населених пунктів, що займалися чеченськими формуваннями.

На третьому етапі з 10.12 по 13.12 1994 р. – ведення військ в Грозний, захоплення президентського палацу, будинків уряду, ЗМІ і інших важливих об’єктів міста; спільно зі спецпідрозділами МВС і ФСБ продовження роззброєння ЧЗФ.

Четвертий етап з 14.12 по 23.12 1994 р. – стабілізація обстановки в республіці діями військ МО РФ, передача ділянок відповідальності Внутрішнім військам МВС, продовження виявлення і вилучення зброї, боєприпасів у ЧЗФ і населення на всій території ЧР.

Проте «кампанія» поділилася на 4 етапи і зовсім не так як того хотіли росіяни.

Перший (грудень 1994 р. — квітень 1995 р.) — боротьба за м. Грозний та інші великі населені пункти. Штурм Грозного у ніч з 31 грудня 1994 р. на 1 січня 1995 р. став катастрофою для росіян. Із 250 одиниць бронетехніки, що брали участь у штурмі міста, понад 150 було знищено, сотні військовослужбовців загинули, значна кількість потрапила в полон.

Другий (з весни до серпня 1995 р.) — поширення бойових дій на усю територію республіки.

Третій (червень 1995 р. — вересень 1996 р.) — повномасштабний наступ федеральних військ на всіх напрямках, перехід чеченців до партизанських методів боротьби та завершення бойових дій. Хасав'юртіська угода 31 серпня 1996 р.

Четвертий (вересень 1996 р. — 12 травня 1997 р.) — військова блокада Чечні. Підписання угоди між рф та ЧРІ 12 травня 1997 р.

Ця війна дорого коштувала російському народові. Ось чому після розгрому чеченцями збройних сил рф у Грозному, секретар Ради Безпеки РФ генерал О. Лебедь, який терміново прибув в Чечню, впевнився в повній небоєздатності російських військ (про що заявляв публічно) і пішов на врегулювання конфлікту, підписавши мирну угоду 31 серпня 1996 р. у м. Хасав'юрт.

Визначення політичного статусу республіки Ічкерія відтягувалось на кінець 2001 р. Чеченці наполягали на виведенні всіх федеральних військ і відмовлялись гарантувати безпеку військовослужбовців двох бригад, розташованих в передмісті Грозного.

Вулиця Леніна у Грозному після російського обстрілу. Чечня, 1995 год

Умови договору підтвердили, що Росія у першій війні в Чечні зазнала політичної, військової і моральної поразки. Згідно з офіційними свідченнями, в Чечні за період війни загинуло і пропало безвісти 6 тис. російських солдат і офіцерів. Загальна кількість убитих жителів Чечні становить близько 80 тис. чол.

12 травня 1997 року в Кремлі президенти Борис Єльцин та Аслан Масхадов підписали Договір про мир та принципи взаємин між Російською Федерацією та Чеченською Республікою Ічкерія.