.png)
Якщо говорити абстрактно, то це як шахи, ну, або як преферанс - кому що ближче. Як правильно було сказано у фальмі "А зорі тут тихі":
Війна - це не хто кого перестріляє, а хто кого передумає.
Справа в тому, що ідеальна тактична ситуація - це коли відбувся не бій, а знищення противника. Тобто не зустрічний вогневий контакт, а винищення "в одні ворота". Навколо цієї ситуації і відбувається обертання і ворушіння. Фактично, кожна з груп намагається переграти противника в першу чергу на тактичному рівні. У сенсі, щоб організувати перехоплення або засідку. Спіймати противника на маршруті в максимально незручний для нього (і зручний для себе) момент. Розосередити свої сили таким чином, щоб забезпечити мінімальну витрату боєприпасів і часу, а також збереження своєї живої сили.
В першу чергу - це інтелектуальне протистояння. Саме хто кого "передумає", хто виявиться хитріший, розумніший, хто краще орієнтується в ситуації (оперативній, та на місцевості). Хто володіє великими розвідувальними ресурсами, і хто краще вміє ними користуватися.
Все це складається з індивідуальних тактичник навичок, на рівні окремої групи і її членів. Тактика, у такому випадку, збирається не тільки із зовнішніх чинників, таких як:
вплив місцевості;
клімату (сезонності, погоди, освітленості);
оперативна обстановка;
розвіддані (ввідні та можливість отримання їх в процесі дій групи).
Але з індивідуальних навичок усіх членів групи і кожного окремо. Причому мова зараз йде суто про групову тактику. Так, вона складається з навичок індивідуальних, але в форматі роботи групою вона стає саме груповою. Саме індивідуальні знання і здібності визначають особливості взаємодії в межах групи, а також загальні тактичні навички, такі як:
орієнтування на місцевості (особисте, та зі застосуванням технічних засобів GPS і компасу);
читання карт;
пошук і виявлення цілей, ознак наявності цілей та загроз;
маскування;
пересування;
вміння прокладати маршрут;
володіння особистою зброєю;
індивідуальні навички за спеціалізаціями (як зі зброєю, так і додатковими: забезпечення зв'язку, надання ПМД, і т.д);
володіння додатковими засобами (виявлення і фіксація).
Це не повний список, але навіть він дає зрозуміти, з чого складаються тактичні можливості групи. І навіть якщо є певне "провисання" в навику у одного з учасників, то це може бути нівельовано здібностям інших членів групи.
Крім того, не слід забувати і про суто групові дисципліни, наприклад:
побудова групи;
розподіл завдань серед бійців;
визначення секторів відповідальності;
система страховки напарника.
Зрозуміло, так? До моменту, коли стають цікавими і хоч скільки-небудь значимими стійки, хвати і вибори режимів вогню, проходить ціла вічність. За великим рахунком, стрілецький навик грає роль суто допоміжну. Звичайно, якщо боєць не вміє стріляти, то йому не допоможе ніяка тактика. Але якщо боєць вміє правильно розпізнавати тактичну ситуацію і грамотоно в ній орієнтується, то чи потрапляє він на 300 метрів в 10-ку, або просто в зростову мішень - особливої різниці немає. Головне, щоб він розумів і знав, як правильно і більш-менш точно стріляти в ту сторону, де знаходиться противник.
Зрештою, якщо не вдалося переграти супротивника на маневрі і розташуванні групи, то можна переграти його на тактиці вогневого контакту, грамотно поєднуючи різні елементи:
вогонь на знищення;
вогонь на пригнічення;
застосування кулеметів, снайперських гвинтівок, гранат та гранатометів.
Тут все залежить від того, який рівень володіння зброєю кожного з членів групи, і наскільки напрацьований навик "боєвої взаємодії":
орієнтування по позиції і сектору обстрілу інших бійців;
налагоджений зв'язок і система сигналів;
навик забезпечення прикриття і евакуації групою одного бійця;
забезпечення прикриття одним бійцем цілої групи.
Сюди ж добавляємо такі допоміжні навички як робота з електронними засобами для наведення артилерії і/або авіації, передачі координат в групу ККК (Командування- Координація-Контроль).
Розумієте обсяг, так? Але ж мова йде не тільки про наступальні дії, але і оборонні. Наприклад виконання специфічних бойових завдань і вирішення ситуацій таких, як:
евакуація пораненого/VIP (група CSAR - Combat search and rescue, пошуково-рятувальна операція, яка проводиться в зоні ведення бойових дій);
установка периметра безпеки (при забезпеченні безпеки людини/місця проведення операції);
контрзасадні заходи.
Або ж, наприклад, виконання взагалі специфічних завдань іншого роду:
проведення розвідки (глибинної, фронтової);
організація тривалого спостереження за об'єктом або місцевістю;
диверсійні заходи (бажано, щоб під час виконання група взагалі і прийшла, і пішла непоміченою).
Коротше кажучи, список завдань ви можете придумати собі самі. Досить подивитись на нашу нинішню кампанію, щоб зрозуміти всю широту можливих цілей і ситуацій. І все це визначається тактикою. Причому як груповою, так й індивідуальною в складі групи.
Саме це і називається тактикою. Як розставити бійців так, щоб з їх зброєю і навиком його застосування був максимально ефективний результат, щоб противник був виявлений якомога раніше, як зробити засідку непомітною, як виявити сліди підготовки засідки або сліди переміщення. Тактика скрізь і в усьому є основою. Фактично, навик будь-якого рівня покладений на грамотні тактичні дії дає людині набагато більше можливостей, ніж просто доведений до досконалості навик, але без уміння використовувати його в тактичній картині світу.
Відповідно, вся праця, спрямована на вдосконалення навичок і використання будь-якого спеціального (тактичного) спорядження, призводять до того, що людина в першу чергу розширює власні тактичні можливості та, відповідно, можливості групи, в складі якої вона діє.