Штурм Білого дому 1993 року

Бої між прихильниками президента Бориса Єльцина і Верховної Ради відомі історії як Розстріл Білого дому, або Жовтневий путч.

Так, 30 років тому в Росії розвернулася одна з головних політичних криз в її пострадянській історії. 21 вересня 1993 року президент Борис Єльцин розпустив парламент, який в більшості своїй виступав за відродження СРСР і блокував всі реформи.

Указу президента про розпуск парламенту депутати Думи не підкорилися. У відповідь вони оголосили, що усувають Єльцина і призначають виконуючим обов'язки глави держави Олександра Руцького.

Єльцин, якого підтримав уряд на чолі з Віктором Черномирдіним та частина народних депутатів і членів Верховної Ради, підключив до конфлікту армію і міліцію.

Депутати, у свою чергу, закликали своїх прихильників взяти штурмом телецентр Останкіно і мерію, самі ж забарикадувалися в Білому Домі.

Далі слова очевидця, першого заступника начальника Головного слідчого Управління Генеральної Прокуратури російської федерації:

"Телецентр штурмували 20 осіб, озброєних автоматами і одним гранатометом, а захищали 900 військовослужбовців і міліціонерів і 24 бронетранспортери.

Після "взяття" будівлі мерії, яку без будь-якого опору здали урядові сили, прибічники Верховної Ради на захоплених у внутрішніх військ автомобілях і пішою колоною вирушили до Останкіно для захоплення телецентру і надання керівникам Верховної Ради можливості виходу в ефір.

Керівництво МВС рф, дізнавшись про це, направило підкріплення до телерадіокомплексу, який і так охоронявся за посиленим варіантом.

В Останкіно було висунуто загін "Витязь" - підрозділ спеціального призначення внутрішніх військ МВС рф. Понад сто бійців "Витязя" на "бетеерах" рухалися від Білого дому до телецентру паралельно прихильникам Верховної Ради. Обидві колони бачили одна одну. Рух колон протягом шляху від Білого дому до телецентру відстежували служби ДАІ.

Автомобільну колону прихильників Верховної Ради очолював генерал Макашов на "трофейному" міліцейському "уазику". Його особиста охорона і група "Север" їхали на одному з автомобілів, захоплених у підрозділів внутрішніх військ. На автомашині їхали Константинов І. В. і Анпілов В. І. У розпорядженні у Макашова було близько 20 осіб, озброєних автоматами. Крім того, до групи "Север" долучилися молоді люди, які везли із собою відібраний в омонівців гранатомет РПГ-7 і два постріли (гранати) до нього..."

Бійці спецназу "Витязь" в Останкіно

У ніч на 3 жовтня 1993 року російські силовики відбили спробу захоплення Останкіно. У ході зіткнень загинули близько 50 осіб.

Між 3 і 4 годинами ранку 4 жовтня Борис Єльцин підписав наказ про залучення військ Міністерства оборони до штурму Будинку Рад.

За вказівкою П. С. Грачова в Москву прибули 10 танків Кантемирівської дивізії.

Близько 6-ї години Будинок Рад був оточений співробітниками міліції та військовослужбовцями. Вранці в районі стадіону "Красная Пресня" через неузгодженість дій сталися збройні сутички між "таманцями" (Таманська дивізія) та БТРами "дзержинців" (Дивізія ім. Ф.Е. Дзержинського), між "дзержинцями" та озброєними людьми зі "Спілки ветеранів Афганістану", що також брали участь у конфлікті на боці Єльцина. Були загиблі та поранені, як серед солдатів, так і серед випадкових перехожих.

У штурмі Білого дому взяли участь близько 1700 осіб, 10 танків, 90 БТР, 20 БМП і понад 60 БМД: контингент довелося набирати зі складу п'яти дивізій, приблизно половина всього контингенту - офіцери або молодший начальницький склад, а танкові екіпажі набрали майже повністю з офіцерів.

Близько 7-ї години ранку БМП і БТР почали вести прицільний вогонь по вікнах будівлі Верховної Ради.

Близько 9 ранку розташовані на Калінінському (Новоарбатському) мосту танки почали обстріл верхніх поверхів будівлі Верховної Ради. Загалом в обстрілі брало участь шість танків Т-80, які випустили 12 снарядів.

У цілому внаслідок бойових дій загинули майже 200 людей. Ще близько 500 отримали поранення.