Розроблена в СРСР, введена в експлуатацію з 1973 року.
Маса міни-6 кг
Маса ВВ (ТГ-40) -2.5 кг
Діаметр-25 см
Може встановлюватися як на грунт, так і в нього, в сніг, під воду (тільки вручну). Для установки засобами механізації не призначена, хоча причіпний мінний загороджувач ПМЗ-4 може використовуватися для розкладки мін на мінному полі. Однак всі дії по приведенню міни в бойове положення, закопування і маскування виконуються вручну.
Корпус металевий, має в центрі поглиблення з різьбленням для вгвинчування підривника.
При відсутності детонатора різьбова частина "стакану" закривається поліетиленовою пробкою-заглушкою. Додатковим детонатором служить тротилова шашка вагою 20 г, закріплена знизу "стакану" для підривника.
План-будова міни
Розрізний макет
Основним штатним підривником є МВН-72, що реагує на магнітне поле техніки (танк, БТР, БМП, БМД, автомобіль). Реакція підривника розрахована так, що при швидкості цілі вище 5-9 км на годину вибух відбувається під бойовим або трансмісійним відділенням. При меншій швидкості цілі вибух може статися під передньою частиною машини. При швидкості цілі понад 90 км/год вибух може статися позаду машини (тобто ціль не буде вражена).
Штатний підривник МВН-72
МВН-72 вид зверху
МВН-72 вид в перевернутому положенні
Вид в перевернутому положенні зверху
Будова МВН-72
При наїзді проекції танка на міну його магнітне поле впливає на неконтактний реагуючий пристрій підривника, який видає команду на замикання вогневого ланцюга. Вибухом основного заряду пробивається до 100 мм броні з відстані від 25 до 50см. Проникаючий всередину машини кумулятивний струмінь виводить з ладу екіпаж і обладнання, а висока температура струменю, що захоплює за собою бризки розплавленої броні спричиняє всередині танка пожежу.
Може також використовуватися штировий детонатор МВШ-62 з подовженим штирем (не менше 50 см). Розміри посадкових місць підривників серії МВ-62 і МВН-72 ідентичні і всі підривники серії МВ-62 можуть застосовуватися з міною ТМ-72. Однак вони (крім МВШ-62) фактично перетворюють міну ТМ-72 в протигусеничну і в такому варіанті її використання недоцільне, зважаючи на недостатню по масі заряду вибухової речовини (пошкоджує 1-2 трака гусениці).
В даному випадку ТМ-72 використовується з детонатором МВН-80
Термін бойової роботи міни з підривником МВН-72 обмежується терміном роботи джерела струму підривника (елемент ПМЦ-У-48ч або КБ-У-1,5), але у всіх випадках не менше 1 місяця, після чого міна стає не вибухонебезпечною.
Термін бойової роботи міни з підривником МВШ-62 обмежується терміном корозії корпусу міни і підривника (від 1 до 10 і більше років в залежності від вологості ґрунту).
Самоліквідатором міна не оснащується. Незнімних елементів не має, але в якості останніх з міною можуть використовуватися міни-сюрпризи МС-3, МС-4, МЛ-7, МЛ-8.
Крім того, дуже висока чутливість підривника МВН-72 до змін магнітного поля може викликати вибух міни при наближенні до неї людини, що має при собі великогабаритні металеві предмети (автомат, кулемет, лопата, і т.д.) або навіть внаслідок переміщення самої міни по місцевості.
Будь-який електромагнітний вплив (магнітне поле, радіовипромінювання міношукача) без винятку викликають спрацьовування підривника.
Внаслідок цього установка ТМ-72 на дистанцію ближче ніж 200 метрів до високовольтних ліній електропередач, працюючих РЛС і потужних радіостанцій забороняється.
Міна ТМ-72 досить цікавий та небезпечний екземпляр. Дуже підла. Але має низку недоліків, які грають нашим силам на руку - низький термін роботи елемента живлення (особливо взимку; приблизно 28-35 днів) , спрацювання від найменшого хитяння (механізм в підривнику сприймає коливання землі також , і навіть невелике заглиблення/виштовхування в грунт спричиняє зміну феромагнітного поля Землі. Як наслідок - несанкціонований підрив) , наявність "знешкоджувача" у вигляді ПУВ-80 , який перемикач реле в підривнику дистанційно. При знаходженні часто-густо рекомендують не підходити , але вже якщо підходити (хто зна , яка поставлена задача) , то в сланцях та без феромагніт